Рисові тераси в Китаї

Споглядаючи фотографії рисових плантацій, складно залишитися байдужим.

Людина власноруч створила цілу структуру вирощування рису, що стала не лише джерелом їжі для місцевих жителів, а й справжньою принадою для туристів – рисові тераси створюють прекрасні ландшафти пагорбів китайської провінції.

Завітайте в провінцію Гуансі, за дві години їзди від міста Гуйлінь, і перед вами відкриються чарівні краєвиди рисових плантацій.

Тут місцеві жителі, здавалося б, легко та цікаво вирішили проблему вирощування рису, облаштувавши на крутих схилах гори Луншен тераси.

Робота це була надзвичайно складна та кропітка. Адже неточність процесу могла призвести до руйнування всього комплексу.

Ще на початку XIII століття перед династією Юань постала проблема терасування гір Луншен для отримання хорошого урожаю рису.

Поселення проживало в гористій місцевості. І тут, звісно, виникали проблеми із вирощуванням рису. Знадобилося понад чотириста років, щоб побудувати тераси, відомі як Лонгжі.

Тяжко працюючи на пагорбах, китайці думали, як прогодувати сім'ю та виростити урожай. А разом із цим створили прекрасне творіння, яким нині милуються туристи зі всього світу.

У Китаї рисові тераси називають Хребтом дракона. Навесні, коли на пагорбах утворюються красиві вигини рисових насаджень, здалеку вони й справді схожі на хребет тварини.

У старців у поселенні Луншен є приказка: "Де земля, там і веранда". Так ось, рисові тераси називають "дивовижною верандою".

Із сезону в сезон рисові тераси змінюють своє вбрання. Навесні, до речі, найкращий час, щоб відвідати їх.

Тут збирається багато води, вона зрошує землю й тераси мають вигляд величезних підвішених смуг на гірських схилах.

Влітку рис починає достигати, і саме тоді на пагорбах гуляє вітер. Тож схили майорять салатовими хвилями рису.

Восени поле набуває золотого кольору. А взимку можете й не зрозуміти, що тут вирощують цілі рисові поля, оскільки весь схил покритий снігом.

Біля поселення Пінь Ан є дві оглядові тераси: "Дев’ять драконів і п’ять тигрів" та "Сім зірок навколо місяця".

Всі тераси знаходяться на схилах гори на висоті від 110 до 300 метрів над рівнем моря із нахилом 26–35 градусів, інколи й 50.

Як доїхати: із Гуйліня (Guilin/桂林) треба їхати автобусом до Лонгшеня (Longsheng | 龙胜), а далі зробити пересадку і їхати в Пінг Ан або Пінь Ан (Ping An | 平安). 

На замітку полохливим мандрівникам. Якщо, не дай Боже, ви заблукаєте, не хвилюйтеся, очевидці кажуть, що водії у цих місцях дуже милі.

У блозі "Мої 100 доріг" читаємо: "Ми сіли на рейсовий автобус до Гуйліня, але виявилося, що він йшов лише до залізничного вокзалу міста (по $2 з людини).

Я тикаю в карту і показую, що нам треба до іншого вокзалу, автобусного – Chief Bus station. Тоді водій навіть не розмірковував, а просто взяв і відвіз нас до нього. Дуже приємно, коли так піклуються про туристів".

Читайте про кольорову землю Шарамель в Африці та дивіться барвисту фотогалерею

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!