Енді Ворхол, мікс культур і "родзинка" Закарпаття, або Чому Ужгород − це любов на все життя

Якщо тобі раптом захотілося опинитися за кордоном, проте такої можливості немає − можна поїхати в Закарпаття. Оскільки, відносно всіх інших регіонів України, місцевість знаходиться по той бік Карпат − вона і називається Закарпаттям. Недарма цей край, в якому змішалися різні культури, народи і традиції, називають "землею, наближеною до неба" − адже насолодившись смачними гастрономічними "фішками" і колоритом місцевих жителів, можна відчути себе на сьомому небі. Але про все по порядку. Сьогодні ми поговоримо про Ужгород.

Ужгород − перлина Закарпаття і найменше серед обласних центрів України місто, багате визначними пам'ятками. У різні часи воно було під владою Чехословаччини та Угорщини, що, звичайно, наклало свій неповторний відбиток. Я потрапила сюди в кінці зими, коли на вулицях ще лежав сніг, який трохи псує вигляд міста на фотографіях, але загального враження він зіпсувати не зміг. Що цікаво, виїжджаючи з Києва, я запаслася валізою теплого одягу, бо думала, що у Західній Україні холодніше, ніж у Києві. Очікування − реальність: весна цьогоріч почалася для мене саме в Ужгороді, тут було по-справжньому тепло, і сонечко приємно тішило всю поїздку.

Ще однією, якщо можна так сказати, "фішкою" Закарпатського краю є Федір Шандор − відомий туризмознавець, проректор УжНУ, фуд-блогер, експерт із закарпатського гастротуризму. З екскурсоводом мені неймовірно пощастило, тому що Федір вміє не просто цікаво розповісти про ці місця, але і закохати в них раз і назавжди. Снідали ми в арт-готелі Emigrand. Унікальність у тому, що кожен номер готелю оформлений картиною або принтом Енді Ворхола, батьки якого, до речі, родом із Закарпаття. Тут же знаходиться і пам'ятник Андрію Ворхолі в натуральний зріст. Художник тримає камеру і робить селфі. Ззаду є спеціальне віконце, протиснувшись в яке, будь-хто може потрапити в кадр до Ворхола.

В Ужгороді знаходиться найдовша в Європі липова алея (пролягає вздовж річки Уж). Її в 20-х роках висадили чеські біологи. Місцеві кажуть, що під однією липою вчені закопали капсулу з посланням для майбутніх поколінь.

На початку алеї, біля Театральної площі, стоїть пам'ятник художнику Ігнатію Рошковичу. Малює він Пішохідний міст. Древній пішохідний міст з'єднує Старий Ужгород і Новий Ужгород. Цей міст ще називають мостом закоханих − вважається, що якщо пара тут скріпить своє кохання замочком, то закохані будуть завжди разом.

Однією з найкрутіших пам'яток міста вважається Ужгородський замок. Цю споруду називають шедевром романського архітектурного стилю. Замок був побудований в середині Х століття, а зараз функціонує як музей (більше 100 тисяч експонатів, що становлять виставки народного мистецтва, духовної культури, етнографії, вогнепальної зброї та інші).

Окремою "родзинкою" місцеві жителі називають міні-скульптури, розташовані по всьому місту. Першою з'явилася у 2010 році скульптура Святому Миколайчику. Автор ідеї Михайло Колодко каже, що ці бронзові пам'ятники представляють міні-портрети цікавих історичних особистостей, які мали відношення до Ужгорода або Закарпаття.

Примітно, що від Ужгорода до Києва цілих 785 км, і це більше, ніж до дев'яти інших європейських столиць − Будапешту (330 км), Братислави (490 км), Варшави (550 км), Відня (555 км), Белграду (585 км ), Загребу (670 км), Праги (720 км), Кишинева (750 км), Бухаресту (780 км).

Приїжджати в Ужгород варто в будь-яку пору року. Навесні варто обов'язково подивитися на цвітіння сакури, а взимку − насолодитися купанням у чанах (наприклад, в Лумшорах, хоча і в самому Ужгороді, і в околицях − їх розмаїття).

Всього в декількох км на захід від Ужгорода проходить державний кордон зі Словаччиною. А прикордоння − це зручно і вигідно. Тому ужгородці в цьому плані − щасливі люди. У місті панує особлива атмосфера місцевого колориту і міксу культур. Тут переплітаються мови, кухні і звичаї. І якщо ти ще не була в Ужгороді − ти багато втратила. Адже Закарпаття − це любов на все життя :)