Як співав Висоцький, краще гір можуть бути тільки гори, на яких ти ще не бував. Але якщо ти вже об'їздила всі популярні зимові курорти та хочеш відкрити для себе щось нове і небанальне — тобі дорога до Сванетії.
tochka.net зазирнула в один із найдивовижніших регіонів Грузії та дізналася, чим живе гордий і волелюбний народ свани.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Варто тільки звернути із серпантинної дороги в бік сліпучої гірлянди гір, що оточують Местію, як розумієш: це трохи інша Грузія. Місцеві жителі дійсно завжди жили інакше — у них своя мова, прізвища, зовнішність, звичаї.
— Сванетія — це дивовижний високогірний регіон Грузії, земля нескорених сванів (сванебі), — розповідає наш гід Олександр Гвелесіані. — Для сванів, обдарованих мудрістю, найважливіше було зберегти традиції і звичаї своїх предків. Свани — грузинські горці, що говорять грузинською і в побуті сванською мовами (вона відноситься до групи картвельських мов).
Оточена двадцятиметровими вежами, в яких родини рятувалися від ворогів, Местія немов окільцьована любов'ю свого народу. У кожної великої родини була своя фортеця — тому тут їх так багато, а Местію прозвали "краєм тисячі веж".
Стіни служили не тільки обороною, а й захищали від лавин, працювали як засіб зв'язку. Свани могли спілкуватися через вежі, використовуючи свою сигнальну систему-вогонь, звуки, дим.
Біля кожної вежі була прибудова — мачуба. У таких кам'яних будинках з маленькими вікнами свани жили століттями, а разом з ними грілися і домашні тварини — так тепліше.
— Ось так жили наші предки ще на початку минулого століття, — Мурман Маргіані відчиняє перед нами двері кам'яного будинку біля однієї з веж. — Тут сидів голова сім'ї, на лавках, які простіше — інші родичі. На кам'яній плиті в центрі готували їжу. Все було простим, але добротним. Будинок обкурювали спеціальними пахощами, щоб запах від домашньої худоби не був настільки сильним.
Сьогодні такі споруди мають статус приватних музеїв, сучасні свани живуть в ошатних двоповерхових котеджах, активно будують гестхауси та розвивають інфраструктуру.
Серце Сванетії — Местія — виглядає як вже зовсім сучасне селище, при цьому не втрачає своєї автентичності. Саме тому дивно, наскільки швидко йому вдалося стати одним із найпопулярніших гірськолижних центрів країни. Ти очікуєш побачити старі будинки, стада корів і сільський затишок. І так, все це є, але по сусідству з пристойними готелями, ресторанами, музеями європейського рівня і модерновим аеропортом.
— Дійсно, зараз місцеві жителі прагнуть купити не нове стадо корів, а побудувати гестхаус, — говорить Давид Жоржоліані, директор туристичної організації регіону Сванетії DMO ShanLand. — Ми розуміємо, що якщо вже встали на шлях розвитку туризму, то гостей буде все більше. Але намагаємося зберегти свою унікальність і показати всю особливість нашого народу.
НА ЗАМІТКУ
Добиратися до Сванетії можна декількома способами. Найзручніше прилетіти з Тбілісі (хоча можна і вирушити разом із гідом на автобусі, щоб по дорозі насолодитися всіма гірськими пейзажами). До Тбілісі з Києва літає комфортний лоукостер Bees Airline, а з 28 грудня авіакомпанія відкриває рейс Львів — Тбілісі, для любителів катання на лижах надає можливість безкоштовного перевезення гірськолижного спорядження. Квиток в обидва кінці (Київ — Тбілісі — Київ) обійдеться від 2 200 грн. Крім квитка потрібно мати роздрукований COVID-сертифікат або QR-код у "Дії".
У 2010 році тут відкрили Аеропорт імені цариці Тамари (до речі, по-грузинськи правильно звучить "цар Тамар"). Два курорти — Хацвалі та Тетнульді — приймають тисячі гірськолижників, які люблять місцеву якість снігу і те, що він лежить досить довго, до кінця березня.
Три канатні дороги на 3 500 метрів готові забрати підкорювачів гір у саму височінь, а екстремали можуть навіть зробити стрибок на лижах з гелікоптера за 200 доларів.
— З Местії дуже зручно добиратися до однієї з канаток: 15 хвилин пішки — і ти на місці, — Давид сідає у великий джип, щоб покатати нас селищем. — Але якщо їздити, то взимку краще робити це на машині з високою прохідністю і повним приводом. Інакше є шанс застрягти! Добре, що транспорт і оренда авто у нас вже активно розвинені.
НА ЗАМІТКУ
- Трекінг-тур в гори з провідником — 100-150 ларі (800-1 300 грн).
- Оренда гірськолижного спорядження — від 25 ларі на день (220 грн).
- Ski-пас на день — 40 ларі (350 грн).
- Оренда машини на 6 осіб (відвезе до підйомника і назад) — 120-150 ларі (1 000-1 300 грн).
- Маршрутки від центру до підйомника — 15 ларі (130 грн).
Більше інформації про Сванетію та Грузію — на сайті georgia.travel.
Тигр скель
Гори тут — все життя. Свани дуже пишаються своїми знаменитими мандрівниками та альпіністами. Ім'я Михайла Хергіані тут вимовляють гордо і з глибокою пошаною, кожен вважає себе йому ріднею. Давид привозить нас до його будинку-музею, на першому поверсі якого теж можна побачити, як виглядало головне приміщення сванського будинку. Тут стоять речі родини Михайла Хергіані — колиска, різьблений стілець, лавки, простий посуд.
В окремому залі — історія радянського альпінізму. Старовинні льодоруби, скельні молотки, компаси, карти, схеми, фотографії — все це любовно збирали родичі та друзі чемпіона. Є в музеї й та сама мотузка, яку перебив каменепад на скелях в Доломітових Альпах. Це про неї поет Євген Євтушенко писав: "Есть в доме Михаила Хергиани веревка та, что предала его, звеня струной, натянутой на грани добра и зла, всего и ничего”.
Племінник і тезка знаменитого Хергіані розповідає про свого дядька так, як це може тільки близька людина. І альпініст, закоханий у гори:
— Михайлу, якого британська королева охрестила" тигром скель", було всього 37 років, коли він загинув. Звичайно, ми часто згадуємо його великі рекорди, але частіше — те, яку кількість людей він витягнув з рук смерті. Сам він говорив: "У мене було багато медалей, але не в цьому щастя. Моє серце більше радіє, коли я згадую, скільки людей врятував".
НА ЗАМІТКУ
Якщо ти цінуєш комфорт європейського рівня, то в Местії ідеально зупинятися в готелі Hotel Posta Mestia. Стильний сучасний інтер'єр із грузинським колоритом — скрізь натуральні матеріали, затишне лобі з каміном, є басейн із сауною, а годують так, як уміють тільки в Грузії!
Сьогодні вип'ємо тут, а завтра там
Всю гостинність Грузії можна пізнати за однією сванською вечерею. Нескінченна зміна на столах хачапурі, кубдарі, коржів чвіштарі, шашлику... Все навколо шкварчить, шипить, дурманить спеціями так, що голова обертом. І звичайно, до цього додається щедрі порції вина або рахі — сванської горілки з фруктів і зерна. Потрібно бути готовою до того, що в Грузії доведеться випивати за день сьогоднішній, завтрашній, погоду, настрій, зустріч, всіх рідних і близьких по черзі.
— Мало хто знає, але грузини не сьорбають вино так, як це робите ви, — гід Олександр Гвелесіані продовжує нас вчити місцевим звичаям. — Ми говоримо тост, випиваємо до дна те, що налито, а потім наливаємо для наступного. Між тостами ніхто не п'є. Взагалі грузини вміють випивати красиво і веселитися від душі! Послухайте одну з найпопулярніших наших пісень Kikine kikine — в ній все сказано: "Сьогодні ми вип'ємо тут, завтра там, а післязавтра нас хто-небудь ще запросить".
Із 2017 року супра — традиційне грузинське застілля — увійшло до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. І правил поведінки за столом тут дотримуються досить суворо. На 16-річчя хлопчикам дарують ріг, повний вина, і просять випити до краплі. Так хлопець підтверджує, що вже дорослий.
— Але п'ють у нас не тільки з рогу, це може бути будь-яка посудина-чаша, піала, — пояснює Олександр. — У мого друга в комоді за спиною стоїть найрізноманітніший посуд різної місткості. Під час застілля він може наосліп дістати будь-яку, і всі мають випити з неї до дна, нехай навіть це буде літр. Звичайно, якщо не зможеш — ніхто не буде насміхатися або звинувачувати в неповазі. За грузинським столом всі рівні як перед Богом. Тому перший тост ми завжди підіймаємо за Всевишнього".
Християнські традиції та святині тут дійсно цінують. Найбільш шанований в країні — святий Георгій, і в день його пам'яті навіть зробили державний вихідний.
— Ми любимо смачно поїсти, випити хорошого вина, але найбільше ми любимо свою родину і Бога, — говорить продавчиня в місцевому магазині, простягаючи пакетик зі сванською сіллю, якою можна приправляти будь-яку страву. — Жодна справа в нашому житті не обходиться без благословення, ми відзначаємо всі церковні свята.
Побачити, наскільки трепетно грузини ставляться до своїх святинь, можна в Музеї історії та етнографії. Тут і давня іконографія, і гріхоспокутні камені, і колекція рукописів. Одні з найцінніших експонатів — ікона святої Варвари 10 століття, Євангеліє 897 року, кожен листок якого оздоблений шкірою. Здавалося б, навіть у такому світському місці, як музей, грузини осіняють себе хресним знаменням біля ікон — настільки міцна їхня віра.
Але, мабуть, сила сванів — все-таки в свободі. Зуміти вижити в суворих умовах, зберегти свої традиції й таку любов до життя — це дивовижна цінність, за яку можна спустошити не один ріг вина, схиляючи голову перед величчю гордого народу.
[img section="travel" desk=""]272166[/img]
За організацію подорожі велика подяка Національній адміністрації туризму Грузії та Travel Press Club.
Раніше ми писали про 8 чудес дикої природи Шрі-Ланки, які варто побачити.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
- ТОП-5 причин, щоб поїхати в турецький Паландокен
- Будиночки та гномики: ТОП-5 причин поїхати до Вроцлава на різдвяні канікули