Якщо мене запитають, навколо чого обертається світ, відповім точно - навколо їжі. Її в Бразилії дійсно багато і вона разюче відрізняється від нашої. Умовно можна розділити на дві частини: повністю натуральна і повністю синтетична. Перша росте у дворі, другою - забиті полиці супермаркетів.
Для любителів всього натурального тут - рай. Банани, авокадо і лайми, що ростуть у дворі, при вмілому приготуванні можуть скласти левову частку раціону. У маленьких двоколісних кіосках місцеві жителі продають овочі та фрукти: манго, лимони, мандарини, кокоси. Якщо додати до цього найдешевший продукт з супермаркету - рис, і зелень зі спеціями, за якими бразильці відправляються в сад, основні страви виглядають непогано.
Восени перед від'їздом у нас була відмінна практика економної їжі - цілий місяць ми жили на мінімальну зарплату. Тепер з рису ми можемо зробити 7 різних страв - ці знання тут і застосовуємо. У кінцевому результаті вийшло, що за тими цінами ще можна було не просто вижити, а дуже непогано себе почувати.
Якщо купувати їжу, як звикла більшість наших громадян вдома, то знайти тут знайомі продукти буде набагато складніше. Сметани та масла немає, тільки маргарин. Молоко мало схоже на натуральне. Сир - одного виду, чимось нагадує сулугуні. Риби немає. Хліб тільки білий, у вигляді маленьких булочок, і роблять його з повітря: зовні - хліб, всередині - бульбашки, як у величезному пористому шоколаді.
Все віддає пластиком. Бутильовані соки й води екзотичних відтінків: блакитні, зелені, малинові. Пляшка кока-коли коштує дешевше пляшки води, з якої її робили.
Найсумніше, що в Бразилії немає нормального (за нашими мірками) чаю, є тільки мате. Це, мабуть, єдине від чого ми тут страждаємо по-справжньому. Доводиться пити воду й каву.
Вулична їжа причаїлася за найближчим рогом супермаркету: мексиканська, американська, бразильська, паратіанська. Шукати можна за характерним запахом смаколиків: солодкі нотки перебивають всі інші вуличні запахи. Маленькі будиночки на колесах з номерами - саме в них живуть усі найкращі десерти. По-моєму, вони зроблені з концентрату любові до їжі - манять до себе щовечора, змушують очі розбігатися, а руки - тягнути шматки побільше, що ми й робимо.
Ресторани тут нам не по кишені: середній чек ресторану в 5-6 разів перевищує середній чек із супермаркету, тому огляду смачних дорогих страв, на жаль, не буде.
Здорово рятує self-service - заклад з їжею на вагу. Набирай все, що хочеш - ціна однакова. Їжа всіх видів: овочі, фрукти, закуски, гарніри, м'ясо, соуси, консервація і навіть - барабанний дріб - тортики!
Виглядає, як лінія обслуговування в якомусь бістро, тільки help yourself - береш щипці для їжі своїми ручками і сам все вибираєш. Працівники є тільки на касі і на вагах. Люди з їжею дуже акуратні, все чисте і красиве. І дуже смачне. Тут головне - реально оцінювати свої сили, тому що банальна жадібність з легкістю перетворить ваш чек з дешевого в ресторанний, а нез'їдена їжа на тарілці все одно залишиться (хоча для найголодніших є варіант забрати залишки з собою).
За підсумками:
- наш середній чек супермаркету - 20 реалів (близько 6 доларів), їжі з нього вистачає на 2-3 дні;
- середній чек self-service - 45 реалів на двох (близько 14 доларів);
- вулична їжа - 5 реалів (близько 1,8 долара) за смаколик.
- Добре, що ми заздалегідь навчилися готувати вдома. Треба б привезти пару десятків рецептів з Бразилії для поповнення колекції.
Більше фото дивіться в галереї tochka.net
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі