Регіна Тодоренко: Такі гори і такі люди є тільки на Алясці

Аляска - найбільший за територією штат США, а його головна визначна пам'ятка - природа. Аляска - це ліси, повні дичини, озера і затоки, повні риби, гори і рівнини, заповнені снігом. Мабуть, це і все, що ми знаємо про штат завдяки документальним фільмам на каналі Discovery. Тим не менш, ця частина світу поки ще мало відома нашим туристам. А це дійсно дуже круте місце, яке варто відвідати хоча б раз у житті. Про свої враження про Аляску з нами ділиться відома співачка та ведуча популярного шоу "Орел і Решка" Регіна Тодоренко.

Ви побували на Алясці разом із командою передачі "Орел і Решка". Чи багато ви знали про найбільший штат США до поїздки?

Насправді, перш ніж вирушити на Аляску, я знала про неї зовсім небагато. Знала тільки, що вона розташована на північно-західній околиці Північної Америки, де постійно холодно, де вічно лежить сніг на верхівках гір. Але коли приїхала, я зрозуміла, що це те місце, де хочеться жити, хочеться відпочивати, хочеться вирушати в подорожі. Природа неймовірна! Там такі гори! Ти просто йдеш і відчуваєш себе маленькою тріскою серед усієї цієї пишноти! Гори оточують тебе з усіх боків, вони підступають до тебе, такі величезні і засніжені. Спочатку це трошки лякає, але потім, коли ти звикаєш, бачиш всі ці неймовірні річки, які, спускаючись із гір, перетворюються на водоспади, ти розумієш, що ось вона - природа, і ось серед цього хочеться жити! Все це шалено красиво! Коли ти все це бачиш, захоплює дух!

Як ви діставалися до Аляски?

До Аляски наша знімальна група діставалася дуже банально - літаком з пересадкою, здається, в Сіетлі.

Який час року ви обрали для подорожі по "Землі північного сонця" і чому?

На жаль, у межах програми ми не завжди маємо можливість вибирати, в яку пору року відвідувати ту чи іншу країну. У нас дуже великий перелік країн, які хочеться показати глядачеві, і ми вибираємо першу, до якої прямо зараз маємо можливість полетіти. У той момент, коли вибрали Аляску, це була весна, якраз майже рік тому. Тоді ж ми вибрали Гаваї, Нову Зеландію та Австралію. Мені здається, ці країни саме навесні виглядають по-іншому. Звичайно, в Австралії та Новій Зеландії завжди тепло, а от на Алясці починає підтавати сніжок, починають спускатися красиві річки з вершин гір, що перетворюються на величезні чудові водоспади. Там така неймовірна природа і таке чисте повітря, що хочеться там залишитися і жити. Я всім раджу вирушати туди, щоб хоча би відчути, що таке чисте повітря, яке ми, міські жителі, практично не знаємо.

Чи хотіли би ви відвідати Аляску в якийсь інший час?

Кажуть, що Аляску найкраще відвідувати влітку, бо це найсприятливіший час року і не так холодно! Але я б дуже хотіла полетіти туди, напевно, взимку. Кажуть, що там замети заввишки 1,5-2 метри і люди практично не їздять на машинах і взагалі будь-яким транспортом.

У передачі ви були в місті Джуно - столиці Аляски. Чи вдалося вам відвідати ще якісь міста?

На жаль, ні. Ми були тільки в Джуно і в околицях міста. Тим більше, цього разу, як зазвичай і буває, у мене знову було лише 100 доларів, а з ними там далеко не вийдеш. Зате мені вдалося побувати в горах, побувати на хайкінга, який так полюбляють мешканці Аляски. До речі, мешканці Аляски дуже спортивні, вони люблять багато ходити. У мене іноді складалося враження, що вони навіть не працюють, тому що вони весь час ходять. Причому вони можуть виходити з ранку і приходити пізно ввечері. Люблять лижі і ходять по км 20 в день, і у них дуже багато собак.

Які враження у вас від Джуно, від ведмедів, які переходять дорогу, від природи?

Якщо чесно, мене дуже здивувала табличка відразу ж при в'їзді в місто: «Обережно, можуть переходити дорогу ведмеді». Я спочатку посміялася і подумала, що це жарт. Насправді, коли я побачила ведмедя, що перетинає дорогу по розмітці, у мене був ступор. Я не знала, що робити: бігти до нього чи бігти від нього. Звичайно, я побігла до нього, хоча всі мене попереджали, що це дуже небезпечно, бо, якщо ведмідь вас побачить, то він побіжить, і все може закінчитися дуже погано. Але мене, звичайно ж, це не зупинило. Я дуже хотіла сфотографувати ведмедя, а можливо, зробити з ним селфі. Але до ведмедя я не добігла. Виявляється, вони дуже швидкі. Але можу похвалитися, що я бачила дикого ведмедя живцем.

Що ви брали з собою в подорож?

На мою думку, за весь час моїх подорожей, на Алясці у мене був найважчий рюкзак. Мені здавалося, там було все, що взагалі можливо впхнути в рюкзак: спальник, намет, сковорідка, молоток, ніж, якісь косметичні засоби, термобілизна, взуття. До речі, на Алясці я відмивала золото! І в мене для цього була купа пристосувань: тарілочка, ситечко і щось іще. Рюкзак тоді був величезний і важив кілограм 10. Дивно, що в ньому ще не опинилася праска і прасувальна дошка.

Ви вирушили у верхів'я Золотого струмка, і вам довелося закуповувати продукти для експедиції. Що би ви порадили туристам взяти з собою в таку подорож, окрім бекону і бобів?

Насправді бекон і боби завжди рятують, тому що це калорійна поживна їжа і вона дає хоч якусь енергію. Брати свіжі продукти дуже ризиковано, адже вони можуть зіпсуватися. Найкраще брати консерви: тунець, шпроти, м'ясо, рибу, тушонку, все що завгодно. Я найчастіше з собою беру сухофрукти і каші, які можна запарити окропом. Але окріп скрізь можна дістати, якщо, звичайно, ти не на Алясці. Адже доведеться брати з собою ще й каструльку, щоб все це розігріти і кип'ятити на вогні. Не дуже, звичайно, зручно, але що робити, якщо ти подорожуєш дикуном із наметом і спальником? Залишається тільки брати з собою консерви, які дійсно рятують.

Як ви переміщалися по Алясці? Кажуть, що наземний транспорт там не ходить?

Насправді в місті є транспорт, але він їздить дуже рідко, приблизно раз на годину-півтори. Тому, якщо ти запізнився на автобус, тобі доведеться чекати ще годину, щоб виїхати на наступному, а на зупинці, я вам скажу, можна і замерзнути, стоячи так довго. Тому в основному люди пересуваються на велосипедах, пішки або на великих позашляховиках. Але найчастіше це, звичайно ж, хайкінг. Люди просто вирушають пішки в гори і бродять там цілий день, а є й такі, хто просто з наметом іде на тиждень в гори. Мешканці Аляски взагалі живуть досить аскетичним життям. Я відвідала будинок, де живуть звичайні жителі, і зрозуміла, що багато вони не потребують. У них абсолютно звичайні квартирки, в квартирці килимок, крісло, столик, дуже все просто. Мені здається, сенс їхнього життя полягає в русі. Ось Аляска у мене асоціюється саме з рухом. Це те місце, де люди постійно ходять, постійно бродять, постійно діють.

Дістаючись лісом до струмка, ви впали з колоди з 7-метрової висоти, але все ж пішли далі. Чи не зіпсувало падіння ваші враження про подорож Аляскою?

Я вам скажу так: впала я тоді дійсно дуже добре. Прямо поруч із моєю головою був молоток, і ще б сантиметрів 5-10, і він вперся би мені в скроню. Але після такого досвіду я дійсно стала мудрішою. Перестала лазити по деревах, гілках, бо це все ж таки дуже небезпечно. І будучи дівчинкою 23 років краще все-таки йти по плоскій поверхні. Хоча, якщо немає можливості перейти болото, а там дійсно такої можливості не було, доводиться йти по такому ось поліну. Та й взагалі подорожувати з рюкзаком і 100 баксами - це завжди небезпечно. Ти ніколи не знаєш, що чекає на тебе за поворотом, ти ніколи не знаєш, що чекає на тебе в лісі і що там може з тобою трапитися. Але з іншого боку, це так круто! Це іноді круто падати з дерева, це іноді круто жити в гнізді в племені Вануату, це іноді круто тягатися з опосумом у Новій Зеландії. Це пригода. За що я і люблю подорожувати. Ти ніколи не знаєш, що чекає на тебе там. Ти просто приїжджаєш і починаєш діяти.

Які пам'ятки ви встигли відвідати в місті Джуно? Вам вдалося відвідати церкву Св. Миколая, відвідати стару шахту з видобутку золота?

Я вам так скажу, мій відпочинок на Алясці полягав у тому, щоб намити хоч трохи золота, щоб хоч кудись потрапити, тому що там дійсно все дуже дорого. Їжа дорога, пересування теж дороге, тому що, якщо ти хочеш пересуватися містом, то найкраще, звичайно, брати в оренду машину, на яку коштів я, звичайно ж, не мала. Взяти машину на Алясці в оренду коштує понад 100 доларів на добу, навіть якщо брати найстарішу машинку. Тому все, що я встигла дослідити - це гори, це гори і це гори.

На шляху до золотих скарбів вам довелося заночувати в лісі під відкритим небом. Не страшно було вам спати, знаючи, що поблизу ходять дикі звірі?

Насправді, коли ти в ейфорії, коли ти приїжджаєш у таке віддалене місце як Аляска, здається, що нічого не страшно. Я відразу йду в бій, швидше, ведмеді. Але трохи пізніше, вже перебуваючи вдома, я усвідомила, що насправді це дуже небезпечно. Опинитися в лісі, самій, дві доби провести там, знаючи, що навколо тебе всюди таблички «Обережно, дикі звірі», «Обережно тут ходять ведмеді», «Будь ласка, не ходіть далі 50 метрів у ліс». Але, звичайно ж, я полізла туди. Будь-яка людина полізе, бо дуже хочеться отримати якийсь новий досвід, хочеться пригод, тому ти лізеш всюди куди завгодно, навіть якщо туди лізти не варто і взагалі це заборонено. Мені було круто ночувати там. Так, трохи страшно, та чулися якісь завивання і постукування, і здавалося, що ось-ось підійде хтось до мого намету і понесе далеко-далеко в ліс, але, якщо ви маєте можливість, постарайтеся пройти курси скаутів, і вам тоді нічого не буде страшно. Ви знатимете, де ставити намет, де краще розводити багаття і як це робити вручну без усіляких запальничок та сірників. Я раджу пройти таку школу виживання. Повірте, вам сподобається. Після цього ви зможете прожити скрізь, де завгодно, виживете і перестанете боятися. Якщо не буде їжі, їстимете ягоди, не буде води - питимете з гірської річки. У цьому житті потрібно спробувати все, щоб зрозуміти й оцінити життя.

Які у вас враження від оточуючої вас природи?

Найсильнішим враженням від Аляски були, звичайно ж, льодовики. Величезні блакитні крижані монстри, які з гуркотом відколюються в море. Серце почало битися швидше, коли я побачила всю цю красу! І знаєте, на Алясці найчистіша вода. Її можна пити, просто зачерпуючи руками з озера, з річки, з джерела.

Ваш співведучий отримав золоту картку і зміг помилуватися китами. А вам вдалося поглянути на морських мешканців?

На жаль, мені не вдалося вийти в океан, що дуже прикро. Цього разу золота карта була не в мене, а подивитися на китів все ж таки задоволення дороге. Але завжди існує щось, що втрачає людина із золотою картою. Це те, що вона ніяк не взаємодіє з навколишнім світом, вона все ж таки перебуває у своїй золотій клітці. Вона має карту, має дуже багато можливостей, їй нічого практично не потрібно робити для того, щоб все це отримати. А ось людині, яка має сто доларів, потрібно постаратися, і, повірте, ці старання будуть чудовим досвідом.

Яке враження у вас від поїздки в цілому? Чи хотілося би вам повернутися туди ще раз?

Я думаю, що я обов'язково ще раз повернуся на Аляску. Все-таки я хочу побачити це чарівне місце взимку. І, як я говорила, там особливо хочеться жити.

Що найбільш запам'яталося у вашій поїздці на Аляску?

Найбільш пам'ятним, напевно, було моє падіння й усвідомлення того, що навколо мене дикі звірі, які можуть зжерти мене живцем. Напевно, ще - це люди і гори, все-таки такі гори є тільки на Алясці, і такі люди є тільки на Алясці

• По стопах Більбо: де знімали "Хоббіта"

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!