М'янма: подорож до країни золотих пагод (фото)

М'янма - така далека й водночас така приваблива країна. Потрапити до М'янми сьогодні мріють багато туристів, але здійснити подорож вдається не всім.

Когось зупиняє страх перед маловідомою Азією, а хтось обирає ближчі маршрути для подорожей. Та якщо ви все ж таки потрапили до М'янми, маємо сміливість вас запевнити, ви ніколи вже не зможете забути цю країну.

Найяскравіші враження про М'янму залишилися і в Лариси Денисенко, відомого київського адвоката й письменниці. Минулого літа Лариса побувала в Бірмі й сьогодні розповідає про все побачене travel.tochka.net.

Ларисо, чому зупинили свій вибір саме на М'янмі? Чим ця країна зацікавила вас?

Знаєте, коли вже є дружна команда любителів подорожувати, в якій, до того ж, одна людина працює у галузі туристичного бізнесу, рішення приходить саме по собі під час обміну жартами й репліками.

Коли я вперше почула це слово - М'янма, і воно було саме словом, не більше, то першим в асоціативному ланцюгу постало слово "хунта". Потім - монахи. Більше про М'янму я не знала нічого.

Пізніше, під час Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини, я подивилася фільм Андерса Естергорда "Бірма ВЖ: репортаж із закритої країни", і переконалася в тому, що хунта й ченці - це правильна асоціація, та от що довкола, що глибше, яке це все на запах, дотик, колір - захотілося дізнатися негайно.

До речі, відомо, що деякі країни світу не визнають назви М'янма. Та й багато туристів продовжують називати цю країну Бірмою. А яка ситуація всередині країни? Як себе називають місцеві жителі?

Люди називають себе бірманцями, і мені теж більше подобається слово Бірма. І коли я дивлюся на символ країни, драконоподібного лева, мені його дуже хочеться назвати Бірм. Чується благородне гарчання в цьому слові.

Чи складно українському туристу виїхати до М'янми? Чи є труднощі з отриманням візи?

Ситуація з візовими правилами змінюється постійно. Але нам пощастило: у червні, коли ми подорожували, візу потрібно було отримувати по прильоту, в аеропорту. Коштувала вона, якщо я не помиляюся, $30.

До речі, у країну потрібно брати саме долари, і важливо простежити за тим, щоб купюри були нові, інакше їх ніде не братимуть.

Я не впевнена, що бірманці, у всякому разі прикордонники, знають, що таке євро. Наприклад, довелося рятувати німецьких туристів - валюту відмовлялися приймати.

Як ви планували свій маршрут по М'янмі? Чи все вийшло спонтанно?

Маршрут у нас був розпланований, добре, що один із наших друзів відмінно підготовлений, допитливий, завжди дізнається всі важливі для мандрівників деталі, надає нам інформацію, висилає фотографії та цікаві статті, радиться з усіма.

Але зазвичай усім усе подобається й так, адже ліниві міські люди. І дуже приємно, коли хтось усе продумує й можна вирушати в дорогу.

Яке найяскравіше враження про М'янму?

Вражень багато. Я пам'ятаю, як ми плавали в басейні з видом на старовинні пагоди й ставок, ніби замережаний лотосами (ми були єдиними гостями в розкішному готельному комплексі, який, до речі, належить зятеві генерала й військового диктатора Тан Шве, ми жартівливо прозвали його Бірма-Пінчуком), і розмірковували: от яким є враження від цієї країни, щоб описати одним словом? І вигадали найкраще слово: "космос".

Бірма - це космос. Часом не вірилося, що все побачене нами відбувається на нашій же планеті. По всій країні ростуть пагоди, як дерева, тягнуться вгору. І старовинні, і нові. Кожен може встановити власну пагоду, отримавши дозвіл екологічного департаменту.

Пагод і статуй Будди багато ще й тому, що встановленням їх людина очищає себе від гріхів. Зважаючи на кількість - грішні люди, ох і грішні. Значить, не зовсім космос, значить - земні.

Будда осяйний і прикрашений до неможливості. У нього підведені очі, манікюр, педикюр, досить округлі стегна. Я запитала в нашого гіда, чому він такий жіночний, і отримала відповідь, що Будду хотіли бачити найкрасивішим, а жінки-бірманки вважаються гарнішими за чоловіків, ось тому Будда такий.

Золотий Шведагон засліплює, чистота й блиск золота, потрапляєш із космосу в казку, і деякий час просто стоїш із відкритим ротом, і не можеш повірити власним очам. Комплекс постійно прибирають, це схоже на балет, стрій граційних людей із мітлами-швабрами, якщо хочеш приєднатися - ніхто не заперечує. Підлога настільки чиста, що не боїшся забруднити босі ноги, а, навпаки, боїшся, що ноги забруднять підлогу.

Озеро Інле - дивовижне. Це бірманська Венеція, умережана гіацинтами й лотосами. До речі, гіацинти - ніжно-бузкові, водні, залишають на одязі синці. Спочатку на білих штанях ти бачиш бузковий поцілунок, який потім синіє, а потім - жовтіє.

На озері живуть люди, стоять їхні будинки на тонких довгих підпорах: будинки заможних людей визначаються навіть не за дизайном, а за кількістю супутникових тарілок і за наявністю сарайчиків. На озері примудряються вирощувати помідори чері. Для цього споруджують плавучі городи з різних водоростей і трав. Це єдине місце, де в країні ростуть помідори. До речі, там овочі самі вибирають, де вони ростимуть і житимуть. Кукурудза теж росте в одному місці, причому вона чорна й крапчаста, а на смак - як наша. З сіллю її не їдять.

Для того щоб виткати прекрасний шарф із лотосів - потрібно 8 тисяч стеблин. От ви уявіть, скільки це зусиль, і саме ручної роботи.

У горах поруч з озером живуть цікаві племена, представників яких можна зустріти на озері - це панянки-довгошиї. У легенді розповідається, що довгим золотим ошийником жінки раніше захищали себе від тигрів. Причому цю штуку можна знімати на ніч - і шия не зламається (так нам сказали).

А ще є войовниче плем'я жінок Пе, які дозволяють чоловікам працювати лише раз на рік - коли потрібно зорати землю, а з усім іншим справляються самі.

Озеро місцями досить мілке, і має провулки, тому ми побачили озерних паркувальників та регулювальників водного руху. Легким стусаном ноги або жердини вони допоможуть вам знайти потрібний напрямок, нададуть потрібного прискорення й не дозволять загрузнути на мілині.

Абсолютно фантастична біла пагода Hsinbyume Paya є в Мінгуні. Таке відчуття - ніби її зіткали небесні майстрині з шовкових білих ниток, та й опустили на Землю. Не відпускає й причаровує, я зараз часто дивлюся на цю фотографію й думаю про те, яку красу можуть створити люди. Повертає віру в людство.

Пагоду Kuthodaw можна назвати мармуровою бібліотекою, там нанесені мудрі вислови на мармурових табличках, які не до кінця розшифровані й проаналізовані. Якийсь ефемерний світ - біло-книжковий лабіринт.

Як яскраво ви розповідаєте! А чи було щось, що вас неприємно здивувало в цій країні?
Так, якщо чесно, мене здивували монахи. Не можу сказати, що це неприємний подив, але свого роду здивування.

По-перше, вони, як наші народні депутати, - мають безліч пільг. Наприклад, всюди лізуть без черги й досить безцеремонно поводяться.

По-друге, якщо спостерігати за їхнім життям, складається дивне враження про побут. Їжу й гроші їм приносять люди. Якщо твоя сім'я живе біля монастиря (а монастирів так багато, що шансів не жити біля монастиря в тебе вкрай мало), ти повинен готувати їжу не лише для своєї сім'ї, але обов'язково й для кількох ченців.

Монах не має право брати гроші, але ваш обов'язок - давати ченцям гроші. І щоб виконанню обов'язку нічого не заважало, ченці завели собі фінансових помічників. Їх можна впізнати за білим одягом та спеціальним гаманцем для пожертвувань.

Ченці перуть власний одягу, чистять зуби, їдять один раз на день - але на повну котушку, і медитують. Моляться, читають мантри вони виключно за свою душу. Мені здалося, що це не дуже справедливо. Та в чужий монастир, як то кажуть, зі своїм статутом краще не лізти.

Ще потрібно враховувати, що країна - закрита, тому бувають проблеми з інтернетом та мобільним зв'язком. Там цікава штука з мобільним зв'язком: якщо в нас купуєш сім-карту і потім вносиш на неї гроші, то тут - якщо витратиш усі гроші - ти змушений купувати нову сім-карту з новим номером.

Постійний телефонний номер коштує $3 тис., собі це дозволити можуть одиниці. Інтернет часто блокується. Наприклад, навіть поштові сервери можуть бути заблоковані, запускається перша сторінка і все - відкрити власну поштову скриньку неможливо.

Ще важливо те, що в країні практично немає банків, обмінних пунктів. Валюту міняють навіть не в готелях, а в магазинах, втім, гіди вирішують цю проблему. Банкоматів теж немає, навіть в аеропорту. Це країна готівкових грошей.

Дуже цікаво, дякую. Ларисо, на одній із ваших фото зображений гігантський павук - це що за пам'ятка? Напевно, цей павук щось символізує?

Павук біля входу до комплексу природних печер Піндайя з 8 тис. статуй Будди символізує ворога міста. Його переміг вправний князь. Імена павука й князя - невідомі. Я павука назвала Микола-Варвар. Він симпатичний, по-моєму.

Справді симпатичний. А національні страви вам вдалося скуштувати? Що можете про них сказати?

Національна кухня представлена китайською та індійською. Це - основа. Мені більше подобається китайська кухня, вона не така гостра.

Чи є в М'янмі якісь особливі традиції, про які варто знати туристу?

Усміхайтеся й не розмахуйте руками. Бірманці постійно усміхнені, і це абсолютно щиро, карма очищується, коли в тебе сяють і очі, і обличчя, думки світлішають, ти відчуваєш приємне розслаблення всього організму.

Жінкам не варто забувати про те, що потрібно прикривати плечі й ноги, коли знаходишся біля пагод і на території храмів та монастирів.

У країні не прийнято курити, тому не слід диміти на ходу й гасити недопалки біля пагод. Втім, краще ніде такого не робити.

Сонце не пряме, але підступне, обов'язково подбайте про шкіру. Навіть у хмарну погоду можна отримати сильні опіки. Особливо будьте пильні, коли пересуваєтеся водою.

Ларисо, а що ви б порадили подивитися в М'янмі в першу чергу?

Мене зачарувало озеро Інле, але починати потрібно все ж таки з Шведагона.

Що ж, дякую вам за дивовижну розповідь і за яскраві фотографії!

Заплануйте свою подорож самостійно! Купуйте авіаквитки не відходячи від комп'ютера на tickets.tochka.net та бронюйте готель в будь-якій точці планети на hotels.tochka.net

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!