Широкомасштабна війна в Україні триває майже чотири місяці, а активні бойові дії змусили багатьох українців виїхати до безпечніших регіонів чи країн. Хоча дехто вибрав країни ЄС для евакуації, останнім часом не менш популярним варіантом є Велика Британія. Тим більше, що у країні запустили програму, яка допомагає українським біженцям. Хоча багато хто в школі вчив англійську і всі ми точно пам'ятаємо, що London is the сapital of Great Britain, це далеко не всі знання, які стануть вам у пригоді для евакуації до Туманного Альбіону. Редакція поспілкувалася з нашою колишньою колегою, інформпродюсеркою ТСН Майєю Габрук, яка кілька місяців тому виїхала до Великої Британії та вже готова поділитися враженнями та досвідом.
- До чого варто бути готовим українцям, які виїхали до Великої Британії? Чи є якась допомога від держави, який її розмір, чи складно оформлювати?
Велика Британія вважається однією з найдорожчих країн в Європі. А столиця Лондон багато років займає рейтинг найдорожчих міст світу, і для того, щоб жити тут, необхідно буде розраховувати на досить пристойну суму доходу на місяць.
Кожен українець може податися на Universal Credit — соціальна виплата для покриття витрат на життя. Вона надається повнолітнім жителям Великої Британії (які не досягли пенсійного віку), які мають низький дохід або з якихось причин не працюють. Враховується також, чи є у вас заощадження: їх сума не повинна перевищувати 16 тис. фунтів.
Універсальний кредит складається зі стандартної допомоги та додаткових виплат, які визначаються залежно від ваших обставин, наприклад, наявності дітей, інвалідності або проблем з оплатою оренди. Стандартна виплата людям віком до 25 років становить 344 фунти на місяць; для тих, хто старший — 411,51 фунта.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Розмір універсального кредиту залежатиме від заробітку людини, причому її обставини оцінюються щомісяця. Виплата поступово буде зменшуватися в міру того, як ти зароблятимеш більше. За цим буде наглядати "Джоб центр", який викликатиме тебе на розмови і буде пропонувати роботу, а також ти маєш звітувати щомісяця, що робиш для того, щоб збільшити свій дохід.
Скажу так, що із середньостатистичною заробітною платою в Україні життя в Лондоні тобі не по кишені. Щоб тут жити, доведеться шукати додаткове джерело доходу, ще одну роботу.
- Які відмінності між нашими країнами одразу впадають в око? На що ти звернула увагу спочатку, коли просто подорожувала Англією і коли евакуювалася туди?
Перше, що впадає в око — всюди українські прапори. Ти зустрічаєш їх у Лондоні буквально на кожному кроці: на адмінбудівлях, у кафе та ресторанах, на вікнах житлових будинків. Коли бачиш — одразу стає так приємно, тепло на душі, ніби ти майже вдома.
Мова. Перше, з чим стикаєшся у Лондоні — це мова та британський акцент. Коли 4 роки тому я тут вперше побувала, здавалося, що зрозуміти англійську мову британців абсолютно неможливо. Зараз, коли довелося на деякий час залишити свою країну та завітати вкотре до Лондона, розумію, що мій рівень англійської мови у плані розуміння значно поліпшився.
Скажу одразу: сподіватися на те, що ти влаштуєшся офіціанткою і почнеш говорити краще, не варто. Так, почнеш говорити більше, але зазвичай тут ти використовуєш обмежений лексикон і стандартний текст вітання для відвідувачів, назви позицій з меню. Це точно не допоможе тобі знайти роботу мрії у подальшому і вивчити краще англійську мову. Єдиний плюс — ти точно заговориш. У перший же тиждень свого перебування у Лондоні я вирішила для себе, що маю знайти підробіток у місцевому кафе, щоб побороти свій мовний бар’єр, і це мені допомогло. За місяць я вже не боялася говорити, але брак слів лишається і є проблеми з граматикою.
Найкращий варіант вивчення — це курси, які пропонує "Джоб центр". Плюс у тому, що ти не тільки вчиш і поліпшуєш мову, а ще й складаєш наприкінці курсу екзамен, який підтверджує твій рівень, а також отримуєш міжнародний сертифікат, який є важливою складовою для працевлаштування у серйозні британські компанії.
Медицина. У Великій Британії діє система обов’язкового медичного страхування — National Health Service (NHS). Всі, хто має право на цю страховку, лікуються безкоштовно. Українці можуть обрати собі сімейного лікаря і клініку у тому районі, де проживають. Система зараз схожа чимось на нашу, в Україні, де потрібно укласти декларацію із сімейним лікарем. Щоб потрапити до лікаря, тобі потрібно заздалегідь записатися і дочекатися своєї черги. Якщо ж не хочеш стояти в черзі, то візит до вузькопрофільного фахівця у приватній клініці обійдеться у 150-200 фунтів.
Також тут дуже поширені консультації онлайн, коли ви можете поставити всі запитання лікареві за відеозв’язком.
Що цікаво, усі медпрепарати, які лікар призначає, ти можеш забрати в цій же клініці в аптеці. Радують ціни. Ти платиш 10 фунтів — і тобі дають усі ліки за рецептом від лікаря, незалежно від кількості й вартості медичних препаратів.
Лондонське метро — найбільше у світі… і дуже expensive. У мене тільки думка про нього викликала паніку. Для тих, хто вперше тут: заблукати і сісти не туди — це звичайна практика. Здається, що метро, наземні поїзди, міські електрички — це одне і те ж, але ні. До того ж якщо ми, українці, звикли, що всі поїзди однієї гілки їдуть за одним маршрутом, у Лондоні це не так. Потрібно постійно слідкувати за табло і кінцевою зупинкою чергового поїзду, щоб бути певним, що доїдеш саме туди, куди тобі потрібно. Ціни на проїзд також вражають. Будь готова до того, що доведеться залишити кругленьку суму залежно від відстані маршруту. Цікаво, що якщо розраховуватися кредиткою, то загальна сума всіх твоїх витрат на проїзд знімається або вночі, або ж наступного дня. Якщо проїжджати до 10 зупинок і користуватися автобусом і метро, в сумі разовий проїзд в обидва боки обійдеться у середньому від 430 грн. Безкоштовного транспорту чи пільгового проїзду для українців тут немає, на відміну від деяких інших європейських країн.
Крім того, навіть самі британці говорять, що проїзд у них дуже “експенсів”. Бо навіть у час пік (вранці, в обід і ввечері) ціни злітають ще вище. Тобто немає однієї фіксованої суми. Вартість проїзду буде залежати від зони, відстані та часу, коли і куди ти їдеш. Що далі тобі потрібно доїхати — то дорожче. Тому місцеві здебільшого шукають роботу у своєму районі або ж у найближчому.
Only to say hello. До цього я була у Лондоні двічі. Мені завжди казали, що британці досить закриті і не будуть багато розповідати про себе. Але, як виявилось, їхній small talk, що передбачає коротку бесіду про погоду при зустічі, переходить у довгу розмову про те, що в кого сталося: хто змінив роботу, хто де був останнім часом, багато говорять про собак, якщо це зустріч під час прогулянки у парку. Я ще не знала людей при зустрічі, а вони вже знали, хто я і звідки, тому що мій хост вже все розповів. На моє запитання, чи правда, що британці дуже закриті й не розповідають особисте, мій хост завжди відповідає: “Так, ми багато говоримо і всі ненавидимо ці бесіди, але не розповідаємо про свої емоції, а тільки про те, що сталося”.
Їжа. Перше моє враження — у британців існує тільки вечеря. Оскільки вранці і в обід вони зазвичай споживають швидку їжу: крекери, бутерброди, тости, кейки. Дехто все ж їсть гранолу на сніданок. Але здебільшого це їжа, яку ти максимально швидко можеш з’їсти або приготувати за мінімум часу. На вечерю ж готують часто пасту, лазанью, запікають з м’ясом та овочами картоплю або готують рис. У розмові мій хост розповів, що через одноманітність страв Великої Британії, а також через велику кількість людей абсолютно різних культур у Лондоні готують багато італійських та французьких страв.
Що цікаво, готують тут здебільшого чоловіки. Всі жінки, яких я зустрічала і про яких чула від друзів, зовсім не готують. Можуть випікати хліб або кейки, та й то рідко. Здебільшого кухня — це чоловіча справа. Готують абсолютно все за рецептами. У них на кухні полиці заставлені кулінарними книгами. Такого поняття, як приготувати і не зазирнути у рецепт — немає. Бо скільки б ти не готував цю страву, все має бути точно до грамів і пропорцій, як вказано у рецепті.
Також тут не ходять у магазин щодня за продуктами. Абсолютно всі британці щонеділі відвідують супермаркет, де за списком і рецептами закуповують всі необхідні продукти на тиждень.
На моє запитання, чому все за списком і за планом, навіть страви, які будуть щодня, відповідають: “У нас немає часу, ми працюємо. Тому все купуємо на тиждень на вихідних”. У цьому — відмінність від українців, адже ми, приміром, захотіли сьогодні риби — вийшли й купили, не думаємо про те, що сьогодні риби бути не може, адже в нас за планом на вечерю овочевий пиріг.
Любов до собак. Тут майже у кожної родини є свій пес. З ними британці ходять вранці в парк, гуляють в обідню перерву, ввечері. І навіть влаштовують зустрічі, на які приводять своїх улюбленців, щоб ті прогулялися разом. Я побувала на такій зустрічі і скажу вам, була здивована, наскільки зовсім не знайомі люди можуть поводитися як давні друзяки, тому що їх об’єднує любов до собак. Навіть у парку, коли гуляєш із собакою, обов’язково всі вітаються, і перш за все… із собаками.
- Чи можеш ти дати якісь поради українцям, які виїхали до Англії? Чи є у тебе свої лайфхаки з приводу облаштування життя?
Сподівайся тільки на себе і більше ні на кого. Досить поширені нині історії про те, як приїхав до родини, а опинився на вулиці. Я приїхала за сімейною візою, але вже за два тижні в істериці шукала, де буду жити. Це була дуже стресова для мене ситуація. Це дійсно важко — змінювати країну, враховуючи ситуацію на батьківщині. Хочеться додому, ти в стресі постійному через новини, і все потрібно починати спочатку. Але закликаю вірити у себе кожного з вас, бо ми українці — вільні, вперті та пробивні! Де б не були…
Раніше ми розповідали,
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
- Життя в Естонії: скільки коштує харчування та проживання на місяць
- Українці в Європі: нові правила перебування з червня 2022 року
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі