Пам'ятки Вільнюса: що подивитися за 24 години

Кажуть, що щасливою людину роблять три речі: кохання, цікава робота і можливість подорожувати. А якщо все це відбувається спонтанно, то людина стає щасливішою вдвічі більше. Це все знаю не з чуток. Так, абсолютно несподівано я вирушила у відрядження до Литви. І зараз з перших вуст хочу розповісти, що подивитися, де поїсти і відпочити в Вільнюсі.

Пройшовши через усі митні пункти, ми, нарешті, опинилися в столиці Литви – Вільнюсі. Нас зустрів Роландас – молодий привітний чоловік з чудовим почуттям гумору, керівник нашої групи.

У нас була запланована екскурсія старим містом. Перше, що кидається в очі – в Вільнюсі органічно поєднується старовинний колорит з найсучаснішими європейськими трендами. Що запам'яталося з визначних пам'яток?

Кафедральна площа. Саме там розташований Кафедральний собор Святого Станіслава. Перша будівля собору була побудована ще в середині ХІІІ століття, потім кілька разів перебудовувалася. Нині собор є прикладом неокласицизму, проект якого розробив литовський архітектор Вавжинець Ґуцевич. Саме в цій церкві коронувалися великі литовські князі. Найкрасивішою частиною собору вважається капела святого Казимира. Здається, що кожен елемент споруди можна розглядати годинами і постійно знаходити щось нове.

На завершення огляду площі ми відшукали там плитку з написом Stebuklas (що в перекладі на російську означає "диво"). Там я загадала бажання, наступивши на неї, а потім тричі повернувшись по колу. Сама ж по собі плитка встановлена на честь "людського ланцюга" довжиною від Таллінна, через Ригу і до Вільнюса, в яку мешканці трьох балтійських країн зібралися в 1989 році в знак протесту проти радянської окупації.

Від Кафедральної площі йде одна з найстаріших вулиць міста – Замкова, яка колись з'єднувала князівський замок з ратушею. На вуличках, розташованих поруч, величезна кількість визначних пам'яток, включаючи Остру Браму, ансамбль Вільнюського університету, костел святих Іоаннів і будівля, де в 1829 жив наш Тарас Шевченко.

Територія університету просто вражає. Він складається з 12 факультетів, 7 інститутів з правами факультетів, 4 міжфакультетських центрів освіти і науки. Також там є найдавніша в Литві бібліотека, ботанічний сад, музей університету та інші неакадемічні підрозділи. На території діє кафе, відоме за неофіційною назвою "Морг". За словами нашого гіда, в тому приміщенні колись дійсно привозили небіжчиків.

Костел Святої Анни – улюблене місце багатьох туристів – вражаючий зразок цегляної готики. За деякими відомостями, його архітектором був Бенедикт Рейт, відомий завдяки будівництву кафедрального собору в Празі.

Ратушна площа. Сама будівля, що дала назву площі, пережила багато: неодноразово відновлювалося з нуля, служило і місцем засідань магістрату, художнім музеєм і навіть театром, що не могло не відбитися на його зовнішньому вигляді: готика і ренесанс знову поступилися місцем класицизму.

Першим православним храмом Вільнюса є П'ятницька церква. Ми її теж проходили в старому місті – на перетині Замкової і Великої вулиць. Церква відома тим, що саме в ній Петро I відслужив молебень на честь перемоги над шведами в Північній війні. А ще тут Петром був хрещений прадід Олександра Сергійовича Пушкіна – Ганнібал.

Район Вільнюса під назвою Ужупіс (в перекладі на українську Заріччя) справив на мене особливе враження. Напевно, він мені став близький через свій творчий безлад. Але це хаос приємний, який абсолютно не напружує і закохує в себе з першої хвилини.

У 1997 році мешканці арт-району проголосили незалежну "Республіку Ужупіс" – зі своїм прапором, гімном, валютою, яка, правда, так і не була видрукувана, президентом і конституцією. Ось кілька пунктів, які особливо запам'яталися:

Кожен має право лінуватися і нічого не робити;
Людина має право на гарячу воду, опалення взимку і черепичний дах;
Кожен має право не боятися;
Собака має право бути собакою.

Святкування Дня Незалежності тут припадає на 1 квітня. Символ Ужупіса – янгол, хоча його зображення складно назвати найпоширенішими в маленькій республіці: зустрічаються і бронзові русалки, і гноми, і багато інших казкових, і не дуже, істот. В Заріччі розташована величезна кількість галерей і майстерень: з 7 тис. мешканців близько тисячі – різноманітні творчі особистості.

Після насиченої екскурсії ми добряче зголодніли. Спочатку заглянули в затишний магазин-кафе Crustum, де дегустували литовські хлібобулочні вироби. А пізніше вирушили у Forto Dvaras. Там справжній рай для гурманів.

Рекомендую спробувати грибний суп в хлібній тарілці, національну литовську страву цеппеліни, а ще жолудеву каву.

Якщо будете в Литві, то обов'язково продегустують литовські настоянки – "дев'ятки", медові напої на основі ягід, бальзами...

Після щільного обіду нас чекав трансфер, і ми вирушили в справжній рай SPA. Але про це трохи пізніше. А поки підсумую враження від Вільнюса. Це гарне багатолике місто, в якому літає запах вина і свіжої випічки. У ньому налічується близько 65 церков і, щоб відвідати всі, одного дня точно замало, навіть якщо легендарні підземні ходи між церквами міста існують і ними вийде скористатися. Краще приїжджати сюди відразу на кілька днів.

ЧИТАЙ ТАКОЖ: