Є в сучасній мові дуже ємне слово - "лох". Не впевнені, що подібне зустрічається в жаргоні всіх шахраїв світу, але більшість із них сприймає будь-якого туриста саме як потенційного "лоха".
travel.tochka.net вважає це слово лайливим і просить до наших читачів його не застосовувати! Тим паче, після прочитання цієї статті зможете одразу розкусити будь-якого шахрая.
Як розводять туристів – «ей дрюг, ідьом куплю тебьє піва»
Цей сценарій частенько грають у Греції або в Туреччині, зокрема в Афінах і Стамбулі. До вас на вулиці підходить пристойно одягнений чоловік і починає розмову. Спершу турецькою (якщо йдеться про Туреччину), а потім, коли з'ясовується, що ви немісцевий (точніше для нього це очевидно одразу, але це частина гри), переходить на англійську.
За стандартними «Ват з йо нейм» і «вер ю фром» ви почуєте його історію. Здебільшого вона стандартна і звучить так: «Я сам турок, але вчуся/працюю/живу в іншій країні, от приїхав, тут нікого не знаю». Далі він запропонує вам скласти компанію та випити десь у барі пива і побалакати.
Ті, хто «ведеться» на такі історії, закінчує в більшості випадків із порожніми кишенями і добре, якщо без тілесних ушкоджень. Схема така: вас заводять у певний заклад, де одразу ж починаються «веселощі»: підсаджуються дівиці, новий «друг» кричить: «Усім шампанського!» і гулянка йде повним ходом. Після закінчення фуршету вам виставляють довжелезний рахунок, навіть якщо ви скромно пили водичку. Бажання заперечувати проти такої сваволі може відбити парочка кремезних вишибайлів. Утім, можуть відбити не лише бажання.
Висновок: у будь-якій, навіть дуже пристойній країні, аборигена, який першим заводить із вами розмова та намагається вам щось душевне розповісти, треба сприймати як шахрая. Апріорі! Як написав один із російських мандрівників: «Ваш багатий внутрішній світ до дідька нікому не потрібен». Грубо, але правда.
Як розводять туристів – «я менеджерь Армяні – купіть хароший костюм»
Здебільшого такі «кидки» відбуваються в наймоднішій країні Європи – Італії. Так, ви мирно гуляєте Римом, насвистуєте від задоволення пісеньку, і зненацька до вас під'їжджає авто. З вікна визирає італієць і питає, приміром, як проїхати в бібліотеку.
Не встигнете ви відповісти, він продовжує свій спіч: «Я адміністратор магазину Армані, їду з показу в Мілані». Наче мимохіть питає, звідки ви? Далі за схемою: «Україна? О, дуже люблю Україну, у мене дружина українка! Ось тримайте костюм/сумочку/труси від Армані в подарунок! Тільки прохання – підкиньте на бензин євро 200, адже сам костюм коштує 900, можете перевірити в каталозі (дає каталог).
Усе відбувається дуже швидко, це ви статтю читаєте і думаєте, що одразу розкусите, а насправді завіса на очі дуже швидко опуститься. У результаті ви віддаєте свої чесно зароблені, берете костюм/сумочку/труси від Армані й радо гуляєте далі. А в готелі з’ясується, що костюм made in China і, щоб купити такий, не обов'язково їхати до Італії - на Троєщинському ринку такий можна купити за 400 гривень.
Висновок: безплатний сир тільки в мишоловці. Хочете шопінга в Італії – їдьте в аутлети. І не забувайте: італійці дуже красномовні і «локшину вішають» дуже вправно! Тому краще після перших підозрілих фраз – закінчувати розмову та прощатися.
Як розводять туристів – «Контрол пасспорт! Контрол мані»
Дуже поширене шахрайство в багатьох країнах. Суть така: ви гуляєте в якомусь туристичному, але не дуже багатолюдному місці. До вас підходить людина і просить сфотографувати її на тлі чого-небудь. Певна річ, ви не відмовите.
Коли віддаватимете незнайомцю камеру, з нізвідки з'являється солідний на вигляд дядько, який швидко суне вам у ніс посвідчення поліції або, приміром, якогось убивчого відділу. Ви розгублені, щось розібрати в «скоринці» майже нереально.
Починається тиск. Лжеполіцейський запевнє, що незнайомець, якого ви фотографували, начебто наркоторговець або, приміром, фальшивомонетник. Вас просять пред'явити документи та гроші, аргументуючи це тим, що ви могли щось у нього купити.
Тож розігрується сцена викриття, у вас відбирають гроші, погрожують судом і в'язницею, але відпускають під чесне слово, що більше таке не повториться. Така афера орієнтована на вразливих і боязких туристів.
Висновок: якщо на вулиці до вас підходять «якісь поліцейські» і починають щось невпевнено торочити про порушення або навіть висувають вам обвинувачення, одразу телефонуйте в туристичну поліцію (якщо така є в країні) або ж просіть відвести вас до відділку. Здебільшого на цьому етапі розвод здувається як кулька і шахрай тікає.
Як розводять туристів – «слюхай, які в тебе брудні вуха»
Краса неземна: прилетіли ви в Гоа, вийшли першого дня на пляж, ви такі біленькі, а відповідно, «солоденькі» для місцевих шахраїв. Ідете по теплому пісочку, приміром, Арамболя, насолоджуєтеся і тут несподівано до вас зі спини підбігає якийсь індус, пхає руки до вашого вуха і начебто дістає звідти величезний шматок бруду.
Починаються голосіння: «ой-ой-ой, ти подивися, які вуха в тебе брудні, давай почищу!». Ви, звісно, шоковані, спершу не можете зрозуміти, що він узагалі від вас хоче. Розгубитеся – ваші вуха будуть «оброблені» за лічені секунди й індус цілком резонно вимагатиме грошей за виконану роботу.
Висновок: хоч яким грубим це здавалося б, при першому контакті слід «відправляти» місцевого жителя в прекрасне місто в Бельгії Хуі. Якщо усміхатиметеся або намагатиметеся просто ігнорувати – з'їдять мозок і частину бюджету!
Як розводять туристів – «пасматрі, кальцо нашьоль»
Класика жанру. Зокрема популярні ці драматичні постановки в Парижі. У вас на очах якийсь негр (перепрошую, афроамериканець) знаходить начебто золотий перстень. Далі його завдання – переконати вас, що ви разом його знайшли і тепер треба поділити прибуток!
Оскільки перстень золотий – він пропонує залишити його вам (жест шляхетності!), але просить хоч би невелику компенсацію (ну, скажімо, 50 євро). Звісно, більшість вихідців СРСР усе це вже давно проходили, тому це не цільова аудиторія для подібних схем, але є й, так би мовити, «нові росіяни й українці». Не в значенні багаті, а в значенні без досвіду. От їх і попереджаємо.
Висновок: ми не закликаємо до расизму, але будь-які контакти з вихідцями з Африки та Сходу в тому ж Парижі в 90% нічим добрим не закінчаться. «Усміхаємося і прощаємося».
На закінчення додамо, що в туристичних місцях треба завжди уважно вивчати рахунок у ресторанах на випадок незрозумілих «бонусів» або добре придивлятися, що написане дрібним шрифтом під курсом на деяких обмінниках. Про це ми докладно навіть не писатимемо, бо це основа основ.
Буває, що разом з грошима пропадають і документи. У такому випадку корисно почитати цю статтю
- ЩО робити, якщо втратили закордонний паспорт?