Щороку сюди з'їжджаються сотні туристів, щоб зробити чарівні фото різнокольорового каньйону з магічним світлом.
Власне, саме тому каньйон і носить таку цікаву назву. Його рудо-червоні стіни дуже схожі на шкіру антилопи.
Насправді це місце не є національною пам'яткою. Воно було маловідомим, доки 1997 року плем'я Навахо не зробило цю територію племінним парком. І туристи потоком ринули сюди.
Тепер, щоб зайти на територію племені, треба заплатити своєрідний вхід-данину. Нині Каньйон - дуже відомий об'єкт у колах фотографів. Вони мріють якнайкраще зафіксувати химерні форми стін, що освітлюються магічним світлом.
Каньйон Антилопи містить у собі два: нижній та верхній каньйони, та має довжину трохи більше ста метрів. Обидва вони становлять собою ущелину, що природно утворилася в піщаних скелях.
Протягом сотень років тут добряче попрацювали вода й вітер. У червоному пісковику промилися заглибини на кількасот метрів. Раз на кілька років під час сильних злив каньйон затоплює.
Саме дощова вода за багато років утворила такі красиві рельєфні лінії всередині скель. Нині паводки тут стаються дедалі частіше.
Востаннє повінь наробила лиха 30 жовтня 2006 року і тривала 36 годин. Тоді адміністрація парку закрила Нижній Каньйон Антилопи на 5 місяців.
Верхній Каньйон плем'я Навахо називає "місцем, де вода пробігає крізь скелі". Він приваблює туристів, оскільки вхід та все дно проходять на рівні землі, тож не потрібне сходження на гору.
До того ж, прямі сонячні промені падають прямо з отворів зверху каньйону, що створює магічне світло для фотографій. Промені світла починають проникати з 15 березня та зникають до 7 жовтня.
Нижній Каньйон Антилопи плем'я Навахо називає "спіральними арками скелі". Він розташований трохи далі за Верхній. Тут спорудили металеві сходи, проте він і далі залишається небезпечним.
Маршрут сюди довший та складніший, місцями вужчий, а в деяких місцях не можна стояти на ногах. Можливо, тому його більше люблять фотографи-екстремали. Безперечно, світлини тут - неперевершені.
Найкращий час для зйомок у Каньйоні Антилопи: весна (березень-квітень) і осінь (жовтень-листопад). У цей період сонячні промені дістають до самого дна каньйону. Картина справді нереальна: наче всередині темного палацу горить яскраве світло.
А от узимку світла тут небагато - навпаки, переважають глибокі тіні та плоскі рельєфи. В цей час рекомендується брати додаткове освітлення.
Проте скільки людей, стільки й думок. Мандрівник San Diego пише про поїздку до Каньйону Антилопи взимку: "Це не порівняти з тим, що відбувається тут улітку. Люди йдуть суцільним потоком, і все це нагадує залізничну станцію у Нью-Йорку.
Крім того, влітку тут можна зустріти отруйних змій, павуків та іншу пустельну живність. Не те, щоб каньйон кишів гримучими зміями, але перші відвідувачі ризикують зустріти кого-небудь неприємного у вузькому закритому просторі.
Загалом, я дійшов висновку, що ясний зимовий день - чудовий час для відвідування каньйону Антилопи. Звичайно ж, улітку можна побачити знамениті промені, що пронизують вузьку щілину до самого дна.
Якщо є можливість потрапити туди влітку, то треба використовувати її, але не варто відмовлятися від поїздки взимку з побоювань, що дивитися не буде на що або будуть проблеми з доступом".
Каньйон Антилопи - дуже дивне місце. Тут фото виходять іще неймовірніші, ніж картина є в реальності. Фотографії, зроблені в цьому місці, здатні зачарувати кожного.
Найкращий час для фотографування - середина дня, коли сонце в зеніті. Вдалі години для Нижнього каньйону: до обіду і одразу після (з 10 до 11 або з 13 до 14). Для Верхнього - з 11 до 13.
Верхній Каньйон значно глибший, світло потрапляє туди гірше, а в Нижньому Каньйоні опівдні стає надто багато світла, й тоді зникає вся магія.
Як доїхати: каньйон Антилопи розташований на південному заході США, на півночі Арізони, поблизу міста Page, зовсім недалеко від кордону з Ютою, за 240 кілометрів від Великого Колорадського Каньйону.
Оберіть найзручніший маршрут до Америки від 600 доларів на tickets.tochka.net
Каньйон Антилопи розташований за три кілометри на схід від міста Page по шосе 98 між містом та вугільною електростанцією. Остання настільки велика, що її пропустити неможливо.
Біля дороги стоять дороговкази на Каньйон: Upper Antelope Canyon та Lower Antelope Canyon. Проте будьте уважними, щоб їх не пропустити. Це не стандартні американські дороговкази, а таблички, написані від руки.
Біля дороги, що веде від шосе до Верхнього Каньйону, стоїть хатинка й дошка оголошень. У хатинці перебуває хтось із індіанців, який збирає групу на каньйон.
Можна заплатити данину (до 5 доларів) за в'їзд на територію та погодинний тариф за послуги гіда. Після цього індіанець відвезе вас на машині по піщаному руслу річки Антилопи до каньйону.
Побувайте в Південній Дакоті та відвідайте легендарне місто золошукачів - Дедвуд та гору Рашмор