Війна в Україні триває майже два місяці, багато громадян змушені були виїхати з країни через активні бойові дії в рідних містах. Багато українців вибрали для життя сусідні країни, інші ж виїхали до Західної Європи. Життя у західноєвропейських країнах суттєво відрізняється від українського, тому редакція tochka.net вирішила поспілкуватися з нашим співвітчизником Андрєєм Бутняком, який проживає у Бельгії близько 9 років та зараз активно допомагає українцям адаптуватися до нових умов.
- До чого варто бути готовим українцям, які приїхали до Бельгії? У багатьох наших громадян завищені очікування стосовно великих виплат і розкішного життя.
Насамперед варто чекати на безпечне місце для життя, де не будуть бомбити, та необхідного для людини харчування. Не варто сподіватися на якусь розкіш, круті речі. Тут дадуть мінімальну компенсацію, яка покриє базові потреби. Машину ти не купиш, але для придбання продуктів харчування та оплати комунальних послуг буде достатньо.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
- На які особливості тут звертаєш увагу насамперед? Перше відчуття, що бельгійці дуже повільні. Наприклад, вони відкрили центр для реєстрації 7 березня, хоч широкомасштабна агресія РФ розпочалася ще 24 лютого.
Таке пізнє відкриття центру можна пояснити і тим, що Україна не відразу звернулася за допомогою до Євросоюзу, а для юридичної процедури потрібен був час. Тим більше, що українцям зараз оформлюють не стандартне політичне біженство, а тимчасовий захист, який забезпечує право на роботу, медстраховку, надають допомогу, житло, їжу, одяг. Багато залежить від можливостей міста, тому що кожне місто тут має певну незалежність в ухваленні рішень на локальному рівні. Тому в думці, що бельгійці повільні, певну роль зіграла бюрократія. Усі рішення, які вони ухвалюють, мають бути офіційними, легальними, узгодженими та затвердженими. І на все витрачається багато часу. Потрібно бути готовим до того, щоб чекати. Тож якщо ми звикли, що в Україні можна збігати вирішити питання, спробувати пройти без черги, то у Бельгії так не вийде. Тут треба призначити зустріч, а оскільки українців багато, швидше за все, найближчий вільний час буде за тиждень чи навіть два. І на цій зустрічі лише з'ясують, що тобі треба. А щоб вирішити твоє питання, потрібно призначити зустріч ще десь, теж заздалегідь. Тому здається, що все відбувається дуже повільно. Але насправді робота йде. Знайома з місцевої адміністрації розповідала, що лише у Генті набрали штат людей, які працюють із українськими біженцями. Коли була війна в Сирії, криза з африканськими біженцями, вони ними не так рішуче займалися, як українцями. Деякі сирійці досі чекають на документи та права на роботу. Тому варто пройти реєстрацію та набратися терпіння.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
- Які відмінності між нашими країнами можуть здивувати? Поділіться першими враженнями про Бельгію, коли ви приїхали сюди?
У мене є навіть список моїх вражень і те, на що я звернув увагу перш за все.
- Чистота. Акуратні будиночки, доглянуті вулиці, де немає недопалків, де не плюють. Звичайно, в Брюсселі та інших великих містах є брудні райони, але якщо виїхати зі столиці в невелике містечко, там буде все акуратно і чисто.
- Стиль в одязі. Склалося враження, що бельгійці і на роботу, і на пиво, і на вечірки одягаються однаково. Якщо на роботі потрібен дрескод, то вони вдягаються відповідно до нього, а загалом дівчата не виряджаються на вечірки, як в Україні.
- Багато людей з інвалідністю на вулицях. Як пізніше з'ясувалося, у Бельгії людей з обмеженими фізичними можливостями не більше, ніж в Україні, просто для них умови кращі, і вони користуються всіма послугами, як і люди без інвалідності.
- Бельгійці загартованіші. Помітив, що взимку у шортах ходить багато людей, переважно молодь. Бельгійці не кутають дітей, у візочках можна побачити малюків із розстебнутими куртками.
- Велика расова та національна різноманітність. Через те, що Бельгія заможна країна, багато людей з Африки чи Азії вибирають її для життя.
- Сортування сміття. Те, що тут сортують сміття, стає зрозуміло, щойно приїжджаєш до країни. На вокзалах та в аеропортах стоять одразу кілька урн для пластику, скла, картону.
- Велика кількість сонячних панелей та вітряків. Коли подорожуєш Бельгією, це дуже помітно.
- Коли спілкуєшся українською чи російською — відчуття, що володієш секретною мовою, бо тебе ніхто не розуміє.
- Багато хто усміхається. Зрозуміло, що ця усмішка формальна, а не від того, що людина рада тебе бачити. Але, з іншого боку, життя в Бельгії комфортне, людина має стабільну роботу, зарплату, відпустку, житло, чому б не усміхатися?
- Ціни. Груба помилка українців, які прибувають до Бельгії, — переводити ціни на все в гривні.
- Домашні тварини. Всі тварини доглянуті та гарні, наче з картинки. Я ще жодного разу не бачив бездомних тварин. Помічав безпритульних людей із тваринами, але бродячих тварин без людей не бачив. Тримати домашню тварину у Бельгії досить затратно, витрати — як на ще одного члена сім'ї.
- Розвинена інфраструктура. Складається враження, що про тебе дбають: скрізь є тротуари, розмітка, парки з лавочками, туалети. Рівень сервісу високий навіть там, де не платиш гроші.
- Бельгійці планують усе життя. У них все заздалегідь сплановано: відпустка, відпочинок, вихідні, вечірки. Наведу приклад із життя. Пише мені в неділю знайомий бельгієць і запитує, чи я хочу зустрітися і випити пива. Я був удома, не зайнятий, дивився серіал, тож відповів, що згоден. Він написав: "Добре, тоді давай наступної середи, на 19:00 вип'ємо пива, зустріч займе близько двох годин". І що ви думаєте — ми дійсно пішли пити пиво в середу і це тривало дві години.
- Як швидко інтегруватися у бельгійське суспільство? У вас є якісь лайфхаки?
Якщо чесно, мені здається, я ще не інтегрувався у це суспільство. Я спілкуюся їхньою мовою, дотримуюсь їхніх правил, приймаю традиції. Можливо, певною мірою я пристосувався. Багато чого залежить від мого характеру та виховання, можливо, іншій людині з України буде легше інтегруватися до бельгійського суспільства. Я все-таки доволі спонтанний, активний, а бельгійці спокійніші. Я не люблю розмови ні про що, так звані small talk, а вони можуть пів години говорити про погоду та інші речі. Тому я ще не на 100% інтегрувався до бельгійського суспільства.
- Як подружитися із бельгійцями? Що варто, а чого не треба робити?
Насамперед треба розуміти, що бельгійці поділяють робочий та особистий простір. Вони мало розповідають про особисте своїм колегам, ти можеш щось запитати, але відповідь, швидше за все, буде нейтральною. У нас же, якщо спитати, як справи вдома, можна пів години слухати історії про сусідів та родичів.
Бельгійці в принципі дуже доброзичливі, відкриті у плані діалогу та спонтанних розмов, тому розмовлятися з кимось у черзі чи на зупинці не проблема. Загалом я характеризую бельгійців як прекрасних людей, дисциплінованих та відкритих. І навіть той факт, як вони прийняли українців, говорить сам за себе. Я не бачив у інтернеті негативних коментарів від бельгійців. У перші тижні, коли прибували українці, а розселення ще не було налагоджене як зараз, багато бельгійців приїжджали з різних міст до Брюсселя та говорили, що можуть прийняти українців. Пам'ятаю, одне подружня приїхало із Сінт-Нікласу. Вони сказали, що можуть прийняти трьох людей. Я їм почав дякувати, а вони на мене так здивовано глянули: "Про що мова, ми ж можемо допомогти. У нас немає війни, а в них є. Що ж їм, спати на вулиці, коли ми можемо поділитися?" Для них було незрозуміло, як можна залишити жінку з дітьми на вулиці, коли в них є кімната.
Раніше ми розповідали про евакуацію до Чехії.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: