Чорнобиль: фото загубленої реальності (фотозвіт)

7:45 ранку, дощ дрібними краплями врізається в мої щоки. Обпікаю язика гарячою кавою на ВДНГ - це єдиний спосіб прокинутися. Через 5 хвилин виїзд - потрібно поспішати, щоб встигнути на час пропуску через перший КПП «Дитятки» до 10:00. Перевірка документів, напівсонні тіла в автобусі, ми проходимо через ще один КПП «Лелів», поступово занурюємося в туман і в'їжджаємо в 10-кілометрову зону відчуження. Далі - те, що за межами розмови.

Чорнобиль уявлявся мені похмурим і туманним містом, з вологим повітрям і запахом гару. Саме таким він і постав переді мною. Перше, що помічаєш - абсолютна похоронна тиша.

Пам'ятник загиблим рятувальникам, містам, селам, ангел, який пророкує погані події. Тут до нудоти боляче і тривожно. Чорнобиль - це ніби грань між реальністю та вигадкою. Тут працюють свою зміну люди-привиди, заховані за стеклами будинків, що потім виїжджають на відпочинок до своїх рідних за межу життя.

У занедбаних селах можна знімати хоррори. Стекла будинків вибиті, все покрито яскравим мохом, фотографи-ентузіасти побудували апокаліптичні композиції з м'яких безвухих зайців, точно надихалися дешевими американськими страшилками. Акуратно розкидані газети з шокуючими назвами і заголовками типу «Рідна кров» чи «Поверніть надію». У дитячому садку радіаційний фон зашкалює, а лялечка лежить собі на ліжку, позує, ніби невизнана модель, що здобула популярність.

Чорнобиль фото: закинутий дитячий садок

Далі - Чорнобиль-2, або Дуга, радянська загоризонтна радіолокаційна станція, яка вражає своєю симетрією і грандіозністю. Свого часу Радянський Союз використовував її під час для стеження за європейськими та американськими надземними цілями і міжконтинентальними балістичними ракетами. Враховуючи мою пристрасть до симетрії фотографії, я ледь не витратила всю плівку на цьому об'єкті, але наш екскурсовод зупинив чергове клацання затвора камери. У маршруті ще були Чорнобильська АЕС і Прип'ять, а там що не крок - картинка.

Чорнобиль фото: Дуга, радянська загоризонтна радіолокаційна станція

Кажуть, що у водоймі біля Чорнобильської АЕС плавають гігантські соми, здатні проковтнути за раз цілий батон. Я сомів не побачила, тільки птахи надактивно розрізали своїми тілами холодне повітря. Саркофаг, який ще будують, вважається найбільшою аркою в світі. Четвертий реактор, саркофаг і соми - більше на цьому об'єкті дивитися нічого.

Чорнобиль фото: саркофаг

На закуску нам залишили Прип'ять. Місто-привид, у якому хочеться залишитися надовго, але тільки не на ніч. Мене вражала краса кольорів у цьому місті. На тлі майже згаслої осені відтінку охри яскравими сплесками проявлявся мох і шипшина, дрібні квіти і стиглі жовті яблука.

Чорнобиль фото: Прип'ять

Будинок культури і готель «Полісся» виявилися порожніми, їхні фасади розмальовані дрібними графіті. У житлових будинках можна знайти піаніно і пограти Шопена, наприклад. У парку атракціонів колесо можна помацати заради кричущого скрипу. У школі особливо цікаво: гори дитячих протигазів, холи, завалені книгами, відчого ходиш м'яко, ніби в раю, зберігся кабінет фізики, де на дошці замість формул написано щось на кшталт «Тут був Я». До басейну «Лазурний» явно доклали руку - на стелі чомусь висять десятки матраців, дійсно ніби застиглих у часі і просторі.

Чорнобиль фото: закинута школа і басейн

Це був день умиротворення і тривоги, максимальної тиші зовні і глухих криків всередині. Нескінченність Чорнобиля гірка, ніби полин, але її обов'язково варто побачити на власні очі хоча би раз, крізь туман і краплі дощу, котрі падають на щоки.

Дивись також:

• Закинуті Діснейленди - жахаюча підборка (фото, видео)
• Тур вихідного дня: незабутня поїздка до Чорнобиля

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!