Багатий на церкви, розташований біля злиття двох річок, Вільнюс - найбільш домашня та затишна з трьох Балтійських столиць. Спокійне рівнинне місто нагадує акуратну провінційну Польщу, що анітрохи не дивує, з огляду на історичні відносини між двома країнами.
Любителям скандинавських мотивів навряд чи усміхнеться удача - слов'янська культура тут на кілька порядків більш відчутна, хоч її вплив і не завжди очевидний. Також цікаво, що значна частина визначних пам'яток і стародавніх будинків не має єдиного стилю в архітектурі: історія міста така багатогранна та насичена подіями, що більшість архітектурних пам'яток неодноразово перебудовувалася, за рахунок чого поєднують у собі риси різних епох, таким чином створюючи характерний вільнюський шарм.
Найбільше столиця Литви нагадує нетривіальну і захоплюючу головоломку: у Вільнюсі можна знайти не тільки величезну кількість слідів минулого, а й цікавих кафе, галерей, мініатюрних музеїв і авторських крамничок. От лише для цього мандрівникові треба проходити в непомітні арки, повертати на невеликі вулички і звертати увагу на дрібні деталі, на зразок різнокольорових віконних рам, ліпнини та загадкових вивісок.
travel.tochka.net допоможе вам спланувати ідеальний день у Вільнюсі.
Визначні пам'ятки Вільнюса. 10:00-11:00 - відвідуємо Вежу Гедімінаса та Пагорб Трьох Хрестів.
Давно-давно замків було три: Гірський (Верхній), Дольний (Нижній) і Кривий. Останньому пощастило найменше, наприкінці XIV століття його дощенту спалили хрестоносці, від інших, утім, теж залишилося не дуже багато. Зараз гості міста можуть відвідати Вежу Гедімінаса (частина Гірського замка), названу так на честь засновника міста, - в ній розташувалася одна з секцій Національного музею Литви, присвячена історії столиці, а з її вершини відкривається один із кращих видів на Вільнюс.
Найзручніше добратися до Вежі Гедімінаса на фунікулері. Вартість проїзду та час роботи дивіться тут.
Ще один мальовничий вид на стару частину міста відкривається з вершини розташованого поруч Пагорба Трьох Хрестів, того самого, де колись стояв Кривий замок: пагорб є частиною муніципального парку. Хрести на ньому встановлені не просто так: легенда свідчить, що на цьому місці ченці-францисканці в XIV столітті загинули від руки язичників. Документальних підтверджень цій легенді, втім, не знайдено, а тому існують і більш прозаїчні версії появи хрестів. Наприклад, деякі історики вважають, що вперше їх встановили на честь отримання Вільнюсом магдебурзьких прав.
Визначні пам'ятки Вільнюса. 11: 00-12:00 - оглядаємо Кафедральний Собор
Старе місто, в 1994 році внесене до списку Світової Спадщини ЮНЕСКО, - одне з найбільших у Європі, і знайти там можна приклади практично всіх відомих стилів: готика, бароко, ренесанс, неокласицизм - кожна будівля перлиною нанизана на нитку центральних вулиць Вільнюса. Центром цього музею під відкритим небом є Кафедральна площа, на якій розташований Кафедральний Собор (відкритий із 7:00 до 19:30).
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Перша будівля кафедрального собору була збудована в середині ХІІІ століття, а наприкінці XIV перебудована вже в готичному стилі. Утім, до нашого часу вона не дожила: зараз собор є прикладом неокласицизму, побудований за проектом знаменитого литовського архітектора Лаурінаса Гуцявічюса (Laurynas Gucevičius). Саме в цій церкві коронувалися великі литовські князі.
Найкрасивішою частиною собору вважається капела святого Казимира, побудована в 1623-36 роках. Капелу декорував італійський архітектор і скульптор Константино Тенкалла (ConstantinoTencalla), автор знаменитої колони Зигмутовської у Варшаві.
Цікаво, що дзвіниця церкви побудована окремо, і складається з чотирьох рівнів, що належать до різних архітектурних стилів: від готики в рисах нижнього ярусу, що був побудований на залишках середньовічної замкової вежі, до класицизму у верхньому.
На завершення огляду площі можна відшукати на площі плитку з написом Stebuklas («диво»), загадати бажання, наступивши на неї, а потім тричі повернутися по колу. Кажуть, бажання неодмінно здійсниться. Сама ж по собі плитка встановлена на честь «людського ланцюга» завдовжки від Таллінна, через Ригу та до Вільнюса, в яку жителі трьох балтійських країн зібралися в 1989 році на знак протесту проти радянської окупації.
Визначні пам'ятки Вільнюса. 12: 00-13:30 - гуляємо по Замковій вулиці та на Ратушній площі
Від Кафедральної площі йде Замкова вулиця (Pilies gatvė) - одна із найстаріших вулиць міста, що колись з'єднувала князівський замок із ратушею. Це улюблене місце прогулянок як гостей, так і місцевих жителів: на ній і прилеглих вуличках розташована величезна кількість визначних пам'яток Вільнюса, зокрема Гостра Брама (Aušros Vartai), ансамбль Вільнюського університету, костьол святих Іванів і дім, де в 1829-30 роках жив наш Тарас Шевченко.
Ратушна площа (Rotušės aikštė) варта уваги не лише тому, що ліворуч від входу до ратуші розташований один із туристичних офісів міста. Сама будівля, що дала назву площі, пережила на своїй долі багато чого: неодноразово відновлювалася «з нуля», слугувала і місцем засідань магістрату, художнім музеєм і навіть театром, що не могло не позначитись на її зовнішньому вигляді: готика й ренесанс знову поступилися місцем класицизму. При цьому всередині оздоблення ратуші багатше та химерніше, ніж зовні, і деталі більш ранніх «версій» досі можна виявити, якщо уважно придивитися (або спуститися в підземну частину будівлі, що трохи проблематично).
Гостра Брама ((Aušros Vartų gatvė 14) - єдині збережені ворота міської оборонної стіни, з «додатком» у вигляді каплиці з відомою чудотворною іконою Божої Матері Остробрамської - святині і для католиків, і для православних. Хочете послухати кілька легенд про неї? Сміливо розпитуйте доглядачів.
Якщо заходити з південної сторони воріт, то здогадатися про наявність капели непросто - так успішно її вписали в геометричну форму готичної вежі. Стіни каплиці покриті подарунками віруючих, виконаними з золота та срібла: традиція з'явилася в 1702 році, коли був принесений перший обітний дарунок, і жива досі. Як і повір'я про те, що бажання, озвучене під час молитви в капелі, здійсниться.
Цікаво зіграти в гру «вибери свій дворик в університеті». Двір Обсерваторії, в якому в XVII-XVIII століттях вирощували лікарські рослини, відтоді дуже мало змінився, хіба що природні ліки там більше не ростуть. Двір Бібліотеки, свого часу закритий для господарських потреб, перетворили на невелику затишну площу, на якій можна знайти двері-пам'ятник, присвячені першій книзі, видрукуваній у Литві. Цікаво, що коли двері вперше були встановлені, в написі виявилася помилка, і її довелося виправляти.
А ще є двір поета Матвія Сарбевія (Sarbievijaus kiemas) із подвійними арками, і будівлями XVII століття в південній частині; дворик Аркад, з його арками та нішами, ідеальне місце для побачень; двір Міцкевича, який навчався у Віленському університеті та інші - кожен знайде в університетському містечку «свій» куточок.
Крім того, частиною архітектурного ансамблю Вільнюського університету є костьол Святих Іванів. Костьол доволі специфічний: його фасад, попри загальну готичну стилістику будівлі, створений у стилі пізнього бароко, вівтар також нестандартний, і складається з десяти частин - менших вівтарів - розташованих на різних рівнях. Чудовий орган храму був відновлений у 2000 році, і складається з 3600 труб. Дзвіниця костьолу відкрита для відвідувань, і, на радість туристам, на оглядовий майданчик піднятися можна на ліфті (спускатися, втім, однаково доведеться сходами). На другому поверсі дзвіниці, в рамках експозиції Музею Науки, знаходиться маятник Фуко (не той, що надихнув Умберто Еко на однойменну книгу, хоча деякі туристи впевнені у протилежному).
До речі, саме ансамбль Вільнюського університету представлений у парку мініатюр у Брюсселі як одна з найвидатніших європейських визначних пам'яток.
Визначні пам'ятки Вільнюса. 13:30 - 14:30 - пробуємо національну кухню
У Литві дуже популярні піцерії та ресторани італійської кухні - є навіть ті, які відкрили вихідці з Італії. Але, будучи гостем, значно цікавіше познайомитися з місцевою кухнею.
Так, можна піти пообідати в ресторан Medininkai(ціни дивіться в розділі «меню».). Літній садок, ввічливі симпатичні офіціанти та неймовірно смачна їжа - складові успіху цього закладу. Маленька порада: спробуйте качину ніжку під соусом із червоного вина та фірмовий гарбузовий суп.
Ще один ресторан, де варто спробувати місцеву кухню, називається Gabi (Šv. Mykolo g. 6, Vilnius). В інтер'єрі закладу талановито відтворено XVIII століття, а з 11:30 до 16:00 э можливість замовити бізнес-ланч, що складається з супу, основної страви та напою (ціна - від 25 літів). Меню та порядок цін можна подивитися тут.
Якщо наявність локальної кухні не така критична, то можна вибрати хороший заклад із європейською кухнею. Дуже смачно готують у ресторані Druskos Namai, але, на жаль, вільні місця в цьому закладі є не завжди, тож краще замовити столик заздалегідь. Ланч із двох страв коштуватиме 25 літів (€7), а ще в них хороша «сирна тарілка». Аналогічна ситуація з Bistro 18:прекрасний персонал і смачна кухня (хоч і європейська, а не литовська), але в більшості випадків, особливо у вихідні дні - аншлаг.
Вегетаріанцям, яких не налякає вимога роззуватися при вході до закладу, припаде до смаку Vegafe (Augustijonu 2/13, Vilnius, Lithuania): тамтешні домашні пироги не залишають байдужими, а з балакучим хазяїном можна завжди обговорити аспекти здорового харчування та йоги.
Визначні пам'ятки Вільнюса. 14:30 - 15:30 - відвідуємо найцікавіші церкви
Усього у Вільнюсі налічується 65 церков, і, щоб відвідати всі, одного дня точно забракне, навіть якщо легендарні підземні ходи між церквами міста існують і ними вдасться скористатися. Тому згадаємо трохи must-see храмів.
Першим у цьому списку стоїть костьол Святої Анни (Maironio 8) - дивовижний взірець цегляної готики, чий фронтон по праву вважається одним із найбільших шедеврів архітектури. Згідно з деякими версіями, його архітектором був Бенедикт Рейт, відомий завдяки будівництву кафедрального собору в Празі. 
Однак цей факт, як і легенда про те, що Наполеон дуже хотів перевезти церкву в Париж, не має жодних документальних підтверджень, зате достеменно відомо, що для її будування використовувалися 33 види цегли. Витрачати час на огляд внутрішнього оздоблення не варто - це той випадок, коли все найцікавіше та найзначущіше в будинку видно ззовні, однак якщо таке бажання виникне, пам'ятайте, що з травня по вересень костьол працює із 9:00 до 18:00, а з жовтня по квітень - тільки на час меси (пн.-сб. 17:30, нд. - 9:00 і 11:00, вхід для відвідувачів відкривається за півгодини до початку служби).
За два кроки від костьолу Святої Анни височіє костьол Святого Михайла (Šv. Mykolo g. 9). Перша версія храму була побудована в кінці XVI століття на гроші Льва Сапеги - віленського воєводи, родовою усипальницею якого церква стала згодом (порох Сапегів зберігається в крипті під вівтарем). У середині XVII століття костьол Святого Михайла розграбували та спалили козаки, після чого він був відновлений уже з барочним фасадом і на сьогодні практично не змінився. Інтер'єр церкви скромний, і найбільш видатними його деталями можна назвати пам'ятники представникам сімейства Сапег.
Класичним прикладом литовської готики можна назвати Бернардинський костьол (він же костьол Святого Франциска Ассізького). Звісно, без рис інших архітектурних стилів не обійшлося, але все-таки це найбільш цілісний зразок місцевого архітектурного стилю, характерного для XVI століття. Із 14 вівтарів збереглося 11, зокрема й вівтар із зображенням Божої Матері, чий образ в 1598 році надіслав із Рима сам Папа Климент VIII.
Першим православним храмом Вільнюса є П'ятницька церква (Didžioji g. 2). Вона теж розташована в межах старого міста, тож довго її шукати не доведеться - орієнтиром буде перетин Замкової та Великої вулиць. Відома церква тим, що саме в ній Петро I відслужив молебень на честь перемоги над шведами в Північній війні. А ще тут Петром був хрещений прадід О.С. Пушкіна Ганнібал - зовсім непогано для місця, на якому, згідно з деякими легендами, в язичницькі часи було капище бога пияцтва.
Костьол Святих Петра й Павла (Antakalnio g. 1/1) зовні доволі скромний: кажуть, меценат-засновник церкви, магнат і великий гетьман литовський Міхал Пац, вважав, що зміст важливіший за форму. Костьол він наказав побудувати, за однією з версій, на честь визволення Вільнюса від загарбників, однак до завершення будівництва так і не дожив, а тому не зміг гідно оцінити чудове багате оздоблення костьолу. Слово «розкішний» не повною мірою характеризує інтер'єр церкви: ліпнина найделікатнішої роботи обрамляє кожну деталь, створюючи відчуття легкого невагомого мережива. У разі необхідності освітлює всю цю пишноту люстра у формі корабля.
Визначні пам'ятки Вільнюса. 15:30 - 17:30: трохи музейної практики.
Музеїв у Вільнюсі теж достатньо, і за один день їх усі не відвідаєш. Тому розгляньмо кілька різних варіантів «на любителя».
Поціновувачам модерну варто потрапити в Центр Сучасного Мистецтва (працює: вт.-нд. Із 12:00 до 20:00, в середу вхід безкоштовний), де можна з головою зануритися в модні арт-течії, взяти участь у дебатах, перекусити в місцевому кафе або просто посидіти, почитати цікаву книжку в читальному залі. Основна експозиція центру присвячена арт-руху Флуксус, і нараховує приблизно сотню об'єктів, зокрема й роботи Джорджа Маціюнаса, Генрі Флінта і Йоко Оно.
Литовський Музей Мистецтв -найбільший із музеїв країни, і налічує кілька складових (причому, не всі з них розташовані у Вільнюсі), відзначити хочеться Музей прикладного мистецтва. Зараз (і до листопада) там проходить чудесна виставка «Від міні до максі: мода 60-х». Сукні, фотографії, аксесуари - дивлячись на них, починаєш вірити, що є речі, які існують поза часом.
Тим, хто хоче зайвий раз переконатись у тому, що при Союзі було не так вже й добре, варто відвідати Музей Жертв Геноциду, розташований у колишній «штаб-квартирі» КДБ. Експозиції розкажуть про радянську окупацію, репресії та багато інших бід режиму. Зберегли навіть один зі спеціальних кабінетів, у якому велося прослуховування приватних і службових розмов, і в'язницю в підвалі.
А тим, хто віддає перевагу прогулянкам під відкритим небом, можна запропонувати відвідати Парк Європи, щоправда, туди із центра міста доведеться їхати. У парку представлені майже 100 скульптур, створених майстрами з 70 країн світу. А ще там є невеликий ресторан, де за бажання можна перекусити. Що цікаво, воду для чаю й кави одержують зі свердловини завглибшки 60 метрів, розташованої просто в парку.
Визначні пам'ятки Вільнюса. 17:30 - 19:00: дослідження Ужупіса.
Район Вільнюса з назвою Ужупіс (Užupis) часто порівнюють із Монмартром або копенгагенською Хрістіанією. Щоб добратися туди, орієнтуйтеся на Пречистенський кафедральний собор (Maironio g. 14) - одразу за ним розташований місток, перейшовши який опиняєшся в «творчому безладді» Ужупіса.
Колись найбільш занедбаний, у 1997 році він перетворився на Республіку Заріччя, зі своїм президентом, конституцією, армією з 11 осіб (яку пізніше скасували), валютою, митницею та днем незалежності, святкування якого припадає на 1 квітня. Символом Ужупіса є ангел, хоча його зображення складно назвати найпоширенішими в маленькій республіці: зустрічаються і бронзові русалки, і гноми, і багато інших казкових, і не дуже, істот.
У Заріччі розташована величезна кількість галерей і майстерень: із 7 тис. мешканців майже тисяча - різні творчі особистості, завдяки чому атмосфера цього місця описується відомим словосполученням «творчий безлад». Але це приємний, не втомливий безлад, що закохує в себе з першої хвилини.
Обов'язково зазирніть в кафе Ужупіс - бар, ресторан і будівлю парламенту республіки водночас. Можливо, вам пощастить, і вдасться познайомитися з кимось із місцевих художників, чиї знання місцевої міфології та кумедних історій воістину безмежні. А якщо ні, завжди можна насолодитися смачною кавою зі штруделем під карамельним соусом.
Повечеряти можна в ресторані Tores, з тераси якого відкривається красивий вид на місто. Ціни там не найнижчі в місті, але кухня дуже варта уваги. До того ж, там варять своє пиво.
Визначні пам'ятки Вільнюса. 19: 00-00:00 - вечірній променад.
Що ж, після відвідування Республіки Заріччя, можна сміливо повертатися в Старе місто, й оцінювати його вечірній вид. Можливо, з перервами на візит до кондитерської, або на терасі одного з винних барів (Daukanto g. 2/ Saviciaus g. 5/ Gedimino pr. 50/2). Після цього можна переміститися в один із місцевих закладів, що спеціалізуються на живій музиці.
Так, живу музику можна знайти в Aula Blues Club.Більшість концертів у клубі - безкоштовні, а спеціалізація закладу - блюз і джаз - говорить сама за себе. Іноді, при певному везінні, можна потрапити на творчий вечір когось із відомих литовських поетів або виконавців.
Тим, хто воліє гучні тусовки, сподобається Tamsta. Власники клубу, всупереч поширеній ідіомі, що не можна сподобатися всім, намагаються поєднувати на своїй сцені різні музичні стилі: хіп-хоп, джаз, техно - двох однакових вечорів тут просто не може бути. Однак без ложки дьогтю теж не обійшлося: ті, кому не виповнилось 18, без батьків у клуб не потраплять, та й влітку він здебільшого не працює.
А взагалі, кращий спосіб дізнатись про цікаві події, які відбуваються у вечірньому місті - піймати на вулиці когось зі студентів і поставити запитання. Більш ніж імовірно, що розкажуть про маленькі камерні клуби та кафе з живою музикою, поетичними читаннями або ще чимось цікавим, чого немає в жодному, навіть найкращому путівнику.
Насамкінець хочеться сказати: хоч би що ви вибрали і хоч би де встигли побувати за цей день, найімовірніше, з вечірніми сутінками з'явиться відчуття, що треба залишитися у Вільнюсі ще на якийсь час.
Визначні пам'ятки Вільнюса. Деякі корисні нюанси:
- багато музеїв Вільнюса в понеділок і/або вівторок не працюють, тож перевіряйте розклад заздалегідь;
- Vilnius City Card, на відміну від своїх «побратимів» у багатьох інших європейських містах, які обмежуються знижками, дає змогу безкоштовно відвідувати музеї й - у двох із трьох варіантів - користуватися будь-яким міським транспортом протягом усього терміну дії. До того ж, із нею можна одержати безкоштовний аудіогід в .mp3, і знижки в деяких кафе й магазинах. Докладніше про «міську картку» написано тут;
- аеропорт Вільнюса розташований за 6 кілометрах від міста, добратися туди можна на автобусах №1 і №2 (вартість квитка - 2 літи при покупці заздалегідь і 2,5 літи при покупці «на борту», час у дорозі - близько 15 хвилин, інформація й розклад тут або спеціальним поїздом із центрального вокзалу (вартість квитка - 2,5 літи, інформація тут;
- один євро дорівнює 3,45 літи, лічильники в усіх таксі показують вартість у літах, розплатитися доларами або євро не можна;
- цілодобовий обмінник (поміняти можна будь-яку валюту, хоч ієни, хоч гривні) з непоганим курсом є на вокзалі;
- орендувати велосипед можна тут, вартість оренди на день становить €12/доба (40 літів);
- краще не паркувати автомобіль у місці для цього не призначеному або не оплативши парковку: думаємо, всі пам'ятають відео про мера Вільнюса та його БТР.
Перед подорожжю ТАКОЖ ПРОЧИТАЙТЕ:
- Як отримати шенгенську візу: найповніша інструкція в інтернеті
- ЯК купувати авіаквитки на travel.tochka.net - покрокова інструкція
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі (5)
К Ужупису добавила бы про книжно-сувенирную лавку KEISTOTEKA на улице Паупё 2. Он незаметный, но клёвый внутри. Там и кот учёный живёт, открыток кладезь и штучки ручной работы интересные всякие. Рекомендую :)
Прокоментувати Мені подобається (3 користувачам)спасибо за полезную информацию)
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)Приглашаю на незабываемые экскурсии по Старому Вильнюсу - городу UNESCO www. litvagid.eu
Прокоментувати Мені подобається (3 користувачам)Александра, спасибо за хорошую, познавательную статью и за ссылки в ней!
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)