Мандрівники - не поп-зірки, навіть якщо вони зробили щось унікальне, однаково їхні імена відомі дуже вузькому колі. Тому, коли редакції travel.tochka.net повідомили, що до Києва приїхав Сagri Cankaya з Туреччини, який робить проект Designer on the road, ми лише знизали плечима й перепитали: "Хто, пробачте?".
Нам пояснили, що є такий ось чувачок, який не просто подорожує по світу, а при цьому працює в країнах, куди приїжджає. Хм, так, цікаво, але чомусь усе-таки, якось робити окрему статтю про це сенсу не бачили.
Скепсис розвіявся після того, як подивилися однойменний блог Designer on the road. Виявилося, що проект справді дуже цікавий, і написати про нього варто. Тому ми швидко зателефонували Сagri Cankaya, запросили його до нас у гості й розпитали детально про все, що стосується такого незвичайного формату подорожей.
Правда, ми вирішили не давати це у вигляді інтерв'ю, а піднести саме як історію, тільки трохи структуровану. Думаємо, так буде цікавіше й атмосферніше.
До речі, пишіть у коментарях, чи сподобався вам подібний формат (історії мандрівників), нам потрібно зрозуміти, чи цікаво це читачам.
ПРО ТЕ, ЯК НАРОДИЛАСЯ ІДЕЯ
Я працював у Стамбулі у штаті великої компанії. Працював за фахом, але ті проекти, над якими нам доводилося трудитися, були нудними, націленими на продаж, але не на креатив. Це мене засмучувало, оскільки таку роботу може виконувати кожен, я ж завжди мріяв робити щось унікальне. Тому останні 2 роки в мене дедалі частіше й інтенсивніше виникала думка - "це не моє", "це не моє".
Якоїсь миті я твердо вирішив змінити своє життя, ось тільки не знав, яким чином. Одне я розумів точно - робитиму тільки те, що цікаво мені.
Я довго думав над тим, чим же мені зайнятися, й раптом згадав, що у студентські роки їздив на ворк-шоп до Кореї, де не лише отримав хороший досвід, а й познайомився з хлопцями-дизайнерами з різних країн. І я зрозумів, що зможу попрацювати в інших країнах, де мої знання можуть стати в нагоді, й таким чином подорожувати. Грошей на поїздку в мене не було, я хотів заробити на місці.
Звичайно, я не відразу зважився реалізувати цю ідею. Минув, мабуть, іще один рік у такому форматі "робота - обдумування свого задуму". Я вирішив попросити поради в мого друга з Індії, який був уже досить відомим дизайнером у своїй країні. Я написав йому мейл, де виклав свою ідею, й він відповів: "Це круто, чувак!". Він запропонував розпочати мою подорож із Мумбаї, запропонував мені роботу в його компанії.
Після такої підтримки я звільнився з компанії, зробив свій сайт, намалював логотип. Розробив якусь концепцію Designer on the road і перейшов до наступної стадії: почав розсилати свої резюме.
ПРО ТЕ, ЯК ЗНАЙТИ РОБОТУ В ІНШІЙ КРАЇНІ
Компанії я шукав дуже просто: заходив у Гугл, забивав запит типу "Дизайн Індія" й переглядав купу результатів. Я розіслав понад тисячу мейлів, причому всі вони були унікальними, це не була спам-розсилка.
Перший час було дуже складно, практично ніхто не відповідав, мені було що показати, не було чим зацікавити компанії. Тому одні або ігнорували, або взагалі відповідали негативно. Я ставився до цього з розумінням, адже люди просто не могли зрозуміти, що я буду й головне, що я можу робити.
Але кілька позитивних відповідей я таки отримав. Це були компанії з Індії, Таїланду, В'єтнаму, Кореї. Я взяв карту й намалював маршрут. Першою точкою був Мумбаї. В мене були гроші рівно на переліт Стамбул - Мумбаї.
ПРО ТЕ, ЯК ВИРІШУВАТИ ОРГАНІЗАЦІЙНІ МОМЕНТИ
Я списуюся з людьми й не питаю: скільки грошей мені заплатять, де я житиму, що я їстиму? Але я знаю, що люди не дадуть мені померти, вони допоможуть мені знайти житло, вони заплатять мені за мою роботу.
У Мумбаї я, наприклад, жив в офісі. Тобто, на одному поверсі там розташовувався наш офіс, а на іншому - житлове приміщення, де я й зупинився. У Гоа, В'єтнамі, Кореї знімав кімнату в гест-хаусі.
ПРО ТЕ, ЧОМУ В ПОДОРОЖІ НЕ ПОТРІБНО БАГАТО ГРОШЕЙ
Якщо ти з грошима, то найчастіше ти не побачиш нічого, крім туристичних місць. Річ у тому, що тобі просто не потрібно буде розуміти місцеве населення - вони підлаштовуватимуться під тебе, коли бачать, що ти з товстим гаманцем. Інакше ж, коли ти приїжджаєш у країну без якихось захмарних сум, тобі хоч-не-хоч треба якось контактувати з місцевими, треба розуміти їх, намагатися влитися в їхній ритм життя. Це значно цікавіше й пізнавальніше.
ПРО ТЕ, ЯК ПОДОРОЖУВАТИ БЮДЖЕТНО
Я намагаюся купувати тільки найдешевші авіаквитки. Наприклад, до Києва зі Стамбула довелося летіти через Ригу, оскільки саме таким чином вийшов найбільш бюджетний варіант.
Найдорожчий переліт за час існування проекту Designer on the road був із Кореї до Туреччини. Коштував він близько €400-500, але вибирати не доводилося, оскільки я дуже захворів і мені терміново потрібно було летіти додому.
ПРО ТЕ, ЯК ПЕРЕСТРАХУВАТИСЯ В ПОДІБНІЙ ПОДОРОЖІ
Я зареєструвався на каучсерфінг, щоб, якщо виникнуть якісь проблеми з роботодавцем, була можливість до когось звернутися. Але поки що я ще не вдавався до допомоги каучсерфінгу.
ПРО ТЕ, ЩО НАЙБІЛЬШЕ СПОДОБАЛОСЯ
Мені дуже складно виділити одне якесь місто чи країну. Якщо ви питаєте, де я міг би жити, де мені було найкомфортніше, то, напевно, це Чіанг-Май. Там дуже красива природа, багато фану і при всьому цьому дуже дешево.
В Індії теж дешево, але часто просто немає на що витратити. Хоча Індія прекрасна в іншому: там люди дуже щасливі, майже завжди усміхаються. Я багато чому навчився за ті 3 місяці, що там прожив.
ПРО ТЕ, ЩО СПОДОБАЛОСЯ В КИЄВІ
У Києві в мене найкоротша зупинка, адже я вже був у вашому місті. Не хочеться розтягувати проект. Мені здається, Київ - затишне, тихе місто, значно краще пристосоване до комфортного життя, ніж Стамбул. Тут менше заторів, хоча вони звичайно, наявні. Мої улюблені місця в Києві - це Андріївський узвіз та Хрещатик.
ПРО ТЕ, З ЯКИМИ ТРУДНОЩАМИ ДОВЕЛОСЯ ЗІТКНУТИСЯ
Уявіть, що зараз я у вас відберу всі гроші, як ви доїдете додому хоча б зі свого офісу? Виникнуть деякі труднощі, правда? А тепер подумайте, як це - без грошей вирушати в подорож. Повторюся, в мене були гроші тільки на квиток до Мумбаї, решту я планував заробити на місці.
За час подорожі я двічі потрапляв до лікарні, в мене вкрали взуття, дві ночі в Кореї я провів на вокзалі. Але все це була незабутня пригода!
ПРО ТЕ, ЯК ТУРКУ ВИРІШУВАТИ ВІЗОВІ ПИТАННЯ
Можу сказати одне: якби подібний проект захотів реалізувати, скажімо, американець, йому було б у рази простіше це зробити. Для турка дуже багато бюрократичних перепон, у дуже багато країн необхідно отримувати візу, тому в якомусь сенсі географія моїх подорожей трохи обмежена.
ПРО ТЕ, ЯК У ПОДОРОЖІ ДОПОМАГАЄ ДРУЖБА
Цікавий випадок стався в Сеулі. Я списався з однією з компаній і отримав від них згоду, робота для мене мала бути. Але вже перед самим вильотом до Кореї я написав їм мейл, щоб уточнити деталі: чи зустрічатиме мене хтось, як мені дістатися до офісу тощо. Відповідь була приблизно такою: вибачте, ми нібито просто одне одного не зрозуміли, бла-бла-бла. Цей лист я прочитав буквально перед виїздом до аеропорту. Але нічого не залишалося, потрібно було летіти, квиток був на руках.
І ось я прилітаю в Сеул (а мушу зауважити, що це дуже дороге місто для мандрівника), опиняюся в аеропорту, розташованому дуже далеко від центру, без грошей, у жахливому настрої, та до того ж хворий (отруївся у В'єтнамі). Загалом, моєму становищу тоді не позаздриш.
Природно, після прильоту мене ніхто не зустрічав, і я вже було зневірився, але згадав, що в Сеулі в мене живе друг, із яким ми познайомилися на ворк-шопі у студентські часи, й у мене ще залишився його номер телефону. Правда, я йому не телефонував уже кілька років, тому дуже сумнівався, що номер досі активний. Але робити було нічого, я набрав і пішли гудки! За якийсь час хтось зняв трубку - це був мій друг, я був урятований. Він приїхав до аеропорту, забрав мене, допоміг заселитися в одному готелі. Потім я списався з цією компанією, й ми все-таки вирішили питання, робота в мене була.
ПРО ТЕ, ЯКОЮ ДОСВІД ДАЮТЬ ПОДІБНІ ПОДОРОЖІ
Я працюю з людьми з різних країн, із абсолютно різним менталітетом, і це просто чудовий досвід. Особливо цікаво спостерігати, наскільки різний підхід до роботи в різних народів. У Кореї, наприклад, хлопці працюють, як божевільні. Часом це по 20 годин без будь-яких перерв. Там нікого аж ніяк не дивує, коли людина просто помирає на роботі, в прямому сенсі слова.
У Таїланді ж усе навпаки. Рівно о 18:00 усі працівники відключають телефони, не відповідають на мейли - робочий день закінчений. Вони дуже цінують особисте життя, тому ніхто нічого не робитиме у свій неробочий час або у вихідний день.
Найпримітніший і найпоказовіший випадок був в Індії. До компанії, де я працював, звернувся великий замовник, проект був фінансово дуже вигідним. Ми з моїм другом і босом цієї компанії за сумісництвом поїхали на зустріч із клієнтом. Я знав, що йому дуже важливо отримати цей проект у роботу.
Але який же я був здивований, коли після того, як клієнт указав дедлайн, мій друг відмовився від пропозиції. Хоча я чітко розумів, що нам це зробити під силу, але просто доведеться трохи напружитися. В Туреччині ми працювали так постійно: брали проект, усією командою працювали на повну котушку й видавали результат. Але в Індії все не так.
Коли ми їхали в офіс, я запитав його, чому він відмовився? Його відповідь мене настільки вразила! Він сказав: я знаю, що ми могли реалізувати цей проект, але люди втомляться.
ПРО ТЕ, ЩО ТРЕБА ВІРИТИ У СВІЙ ПРОЕКТ
Багато хто не вірив, що подібний проект узагалі можна було реалізувати. Навіть мої близькі казали, що я псих і нічого в мене не вийде. Мій лікар, коли я йому розповів про свою ідею, був упевнений, що я повернуся додому, впіймавши облизня, вже за пару тижнів. Друг стверджував, що я максимум зможу відвідати 2 країни. Відомі дизайнери, мої колеги, й ті скептично поставилися до подібної подорожі. Але я нікого не слухав.
ПРО ТЕ, ЧОГО ВДАЛОСЯ ДОМОГТИСЯ
Поки що говорити про якісь результати складно. Головний має бути у фіналі - я хочу випустити книгу. Але зараз для мене дуже показовим є один факт: до подорожі на Facebook у мене було не більше 300 друзів, зараз же їх понад 1000, причому я не приймаю запити від усіх.
ПРО ТЕ, ЩО БУДЕ ДАЛІ
Як я вже сказав вище - це мій другий старт. Я почав свою подорож із Києва, далі поїду в Китай, потім за планом Індонезія, Малайзія, Шрі-Ланка (Коломбо), та ОАЕ (Дубаї). Після цього я ненадовго повернуся до Туреччини й потім планую подібним чином помандрувати по Європі.
Далі у планах Південна Америка: Аргентина, Бразилія, а потім, якщо все вдасться, я хотів би поїхати до Африки.
ПОРАДИ МАНДРІВНИКАМ:
Порада №1. Коли ви складатимете свій багаж і вже практично все буде готово - викидайте половину речей. Вони вам не знадобляться, повірте. Простіше кажучи: діліть свій багаж, як мінімум, на два.
Порада №2. Намагайтеся не залишатися в дорогих готелях, престижних районах - ви просто нічого не побачите, не зрозумієте місто/країну, куди приїхали. Щоб зрозуміти, як живуть місцеві, треба жити, як вони.
Порада №3. Будьте економні, намагайтеся розумно розподіляти весь бюджет на час поїздки.
Порада №4. Не бійтеся підняти свою дупу, зрештою. Повірте, все буде добре й дуже цікаво!
Порада №5. Подивіться на своє життя збоку. Система нав'язує (або вже нав'язала) вам якісь цінності, вам важливо купити нову наворочену пральну машину або миючий пилосос, мікрохвильову піч із 25 режимами, але це просто бруд, у якому ми вже по вуха! Головне - це пізнавати нове, пізнавати себе.
Порада №6. Найголовніше, зрозумійте одну річ - подорожі змінюють ваше життя!
- Як організувати подорож, не відходячи від комп'ютера - покрокова інструкція
- Поради туристу: як правильно фотографувати
- ТОП-5 речей, необхідних кожному мандрівнику
- Що таке джетлаг і як із ним боротися?
- Топ-10 шкідливих порад туристу
- Найкраща подорож: як зробити її незабутньою
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі (14)
Cпасибо за статью! Спасибо за вдохновение! Спасибо ему за смелость :)
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)Дело вкуса имхо... лично я бы на такой крайний вариант не пошел - согласен, что это хороший способ узнать страну и людей, но есть и другие способы))) мы с другом ездили в тот же Тайланд беднейшими дикарями, с узкой конкретной целью порыбачить. Это не то что шляться по туристическим местам с полными карманами денег, стоит свернуть с маршрута и видишь другую жизнь...
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)наши фотки кстати на фотоконкурсе primalux
советы путешественникам стоит распечатать и повесить на стену...зря вы их так - в самый конец засунули! :)
Прокоментувати Мені подобається (2 користувачам)Чайры умница)
Прокоментувати Мені подобається (1 користувачу)У меня есть предложение для Сagri. Как раз сейчас есть вакансия дизайнера в нашем рекламном агентстве. Как можно с ним связаться?
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)да, в ФБ он постоянно обновляет профайл и с ним там можно связаться, но насколько я знаю он сейчас аж на Бали:)
Прокоментувати Мені подобається (2 користувачам)Круто...не футбольный фанат, однако :) не захотел на ЕВРО-безумство в Киеве оставаться :)
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)А вообще это реально КРУТЕЙШИЙ способ путешествий. потому что 100% действительно окунаешься в жизнь страны, людей, их традиции не показные и шароварные, а реальные...но, к сожалению, выбор профессий для такого формата достаточно ограничен....хотя дезигнерам, программистам стоит взять на заметку...чувак крут!
Прокоментувати Мені подобається (4 користувачам)У меня есть предложение для Сagri. Как раз сейчас есть вакансия дизайнера в нашем рекламном агентстве. Как можно с ним связаться?
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)в статье есть линк на его профайл в ФБ, напишите ему туда.
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)есть ссылка на его сайт designer on the road - там тоже должны быть контакты.
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)охохохо а я и не думала,что наш знакомый настолько крут:)
Прокоментувати Мені подобається (2 користувачам)как-то он часто болел судя по тексту
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)Интересно. смело. Много правильных мыслей. Понравилось
Прокоментувати Мені подобається (3 користувачам)