Подорожі не були б такими цікавими, якби не допомога професіоналів, які відкривають для тебе дивовижні факти про, здавалося б, звичайні місця, будівлі і міста. Так, напередодні Міжнародного дня гідів редакція вирішила поспілкуватися з українськими екскурсоводами і дізнатися, як вони прийшли в професію і що їх надихає.
Ервін Міден, Чернігів
Відомий чернігівський екскурсовод, який прославився завдяки ексцентричній манері подачі матеріалу. Його екскурсії — це справжнє шоу з жартами, костюмами і цікавими розповідями.
Я прийшов у екскурсійну справу, адже був вкрай комунікабельною дитиною. Так як в родині були професійні історики та краєзнавці, для мене не стало проблемою вже з дитинства водити екскурсії. Я вкрай полюбляю заводити таким чином знайомства, пізнавати різні характери людей. Особисто для мене робота екскурсовода полягає в тому, щоб приносити задоволення людям. Чи то інформаційно, чи то естетично. Ну а якісним показником завжди виступає гарний настрій екскурсантів під завершення екскурсії. Мета моя проста — побачити якомога більше посмішок.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Наталія Скорик, Полтава
Якщо ти хочеш дізнатися про унікальні місця Полтавщини, варто відправитися на одну з екскурсій з Наталією. Вона покаже і школи Лохвицького земства, і проведе секретними стежками Хорола, Диканьки та Лубен.
Мій шлях до нинішньої професії схожий на пригодницьку авантюру, на яку я погодилася у 40+. А розпочалося все з романтичної вечері. Мій співрозмовник, екскурсовод за фахом, поцікавився чому я так мало подорожую. Відповідь лежала на поверхні, тому відповіла, не задумуючись: "Ростила доньку, будувала дім. Працювала на кількох роботах. На подорожі не вистачало ні фінансів, ні сил". Порада була простою: "Зроби подорожі своєю роботою".
Через кілька років, заручившись підтримкою уже дорослої доньки (мені призначили утримання на випадок "не складеться"), я стартувала. Мені було 46, за плечами — педагогічна кар’єра, керівна посада, робота приватним вихователем, попереду — незнана професія екскурсовода. Звичайно, боялась. Будучи по натурі бійцем і борцем, не могла допустити поразки.
За кілька місяців експерименту з новою професією прийшло розуміння, що туризм — це моє. Пропрацювавши рік у туристичній агенції, прийняла рішення працювати самостійно.
Мені не просто подобається те, чим я займаюся — я люблю свою роботу, кайфую, підбираючи матеріали для нової екскурсії чи маршруту. Я насолоджуюся спілкуванням з туристами, бо саме від них підзаряджаюсь, щоб іти, точніше, летіти далі. Туризм відкрив можливості для знайомств із фахівцями різних сфер. І це дуже круто. Я постійно вчуся. І це також круто!
Бути екскурсоводом — це можливість через просвітництво змінювати навколишній світ на краще. А це ж не робота, а — місія.
P.S. Так романтична вечеря змінила моє життя. Через кілька років після неї ця ж людина, тримаючи мою руку, сказала: "У тебе все вдалося".
Ігор Благовенко, Київ
Якщо ти хочеш дослідити всі цікаві місця Києва, передмістя, цілої України і навчитися бачити красу у буденних речах — вирушай у подорож разом з Ігорем.
Я проаналізував своє дитинство і зрозумів, що мандри та походи цікавили мене ще з малих років. Так, я завжди був заводилою у дітлахів з району, а у шкільні роки додалася і любов до історії. Після закінчення школи я навіть довго не думав, яку спеціальність обирати, і поступив на історичний факультет. Після завершення вишу я працював вчителем історії, і хоча я займався улюбленною справою та навіть організовував поїздки для школярів, цього мені було замало. Бо у професії вчителя є певна фізична статичність, мені не вистачало важливої складової — мандрів. Мабуть я розумів, що історія і подорожі — це є туризм і це мені цікавіше, тому працюючи вчителем я паралельно навчався на заочному відділені в інституті туризму. Ще у ті часи я на вихідних підробляв на проведенні екскурсій, а остаточно екскурсії стали моїм хлібом вже у 2012 році. Поставивши крапку у професії вчителя, я спочатку влаштувався адміністратором у приватну галерею з експозицією чудотворних ікон з Афону. Проте мені інколи доводилося підміняти екскурсоводів, а згодом це стало траплятися все частіше і мене просили вже більше працювати гідом. Тоді я зрозумів, що проведення екскурсій мій "коньок" і остаточно став на екскурсійно-туристичні рейки. Мабуть із благословення галереї, у мене все почало складатися і вже у 2012 було багато замовлень на екскурсії від різних турфірм.
Моя місія, як екскурсовода — не лише в тому, щоб людина розважилася, послухала байки, легенди та влаштувала собі інтелектуальний відпочинок. Мета екскурсій — це можливість людини доторкнутися до власного існування у вигляді культурного та духовного спадку, до своєї інтелектуально-генетичної частини, яка їй не відома, та яку вона для себе би відкрила (особливо, коли це стосується вітчизняної культури та історії).
Анастасія Донець, Кам'янець-Подільський
Якщо ти мрієш прогулятися середньовічним Кам'янцем в костюмах з факелами, і спробувати зустріти хоча б одну відьму, ти знаєш кого звертатися. Ну, і звичайно, з Анастасією цікаво подорожувати Хмельниччиною.
Я стала гідом тому, що хотіла їсти. У мене були важкі часи, зарплата в університеті була не велика, історію я знала добре — спробувала один раз — все вдалося. Але свої перші екскурсії, ще в шкільному віці я проводила в Маліївцях — там гарний парк, палац і водоспад. Всіх, хто приїжджав в гості, я водила на екскурсію. Це повелося з дитинства.
Екскурсовод — це неймовірно крута професія. Я вчу людей любити свій край, пишатися своїм минулим, нашою історичною спадщиною і природними багатствами. Екскурсоводи — трохи актори — ми граємо емоціями, граємо на емоціях — нам аплодують.
Для мене бути екскурсоводом — це зв'язати світ науки і світ простих людей. Донести те, на чому базується наша державна ідея, національний спадок, дати людям почуття гордості і спокою у відчутті своєї нації на тимчасовій карті історії.
Олексій Білецький, Херсон
Тих, кого цікавить щось крім ледачого відпочинку в Залізному Порту і Лазурному, є хороші новини, адже в Херсоні і в Херсонській області проводяться дуже цікаві екскурсії.
Моя робота гідом почалася за часів Майдану через політичні та соціально-культурні чинники. Я звернув увагу, що через знання і любов до свого міста, країни можна виховувати і створювати нове суспільство. Я живу близько до Криму і розумію, що ситуація, що склалася там, стала можливою через те, що багато кримчан ніколи не покидали межі півострова і не бували ніде в Україні. Тому потрібно, щоб жителі міста, області та країни знали більше про себе і про те, що поруч.
Робота гіда — це не тільки прогулянки, але й серйозна підготовка. Дуже цікаво знаходити невідомі раніше факти і "фішки", як в документальних, так і в літературних джерелах (особливо XVIII — XIX, коли до нас приїжджали різні "блогери" і писали про тутешні місця в щоденниках і нотатках). Також в екскурсії ми включаємо байки і легенди, щоб зробити їх більш цікавими.
Яким повинен бути сучасний гід? Людина має найменшою кількістю інструментів вміти заразити захопленням нашим краєм, нашим містом найбільшу кількість людей. У наш час Херсон є далеко невпорядкованим і вилизаним містом, але тим не менш, коли туристи приїжджають і потрапляють на екскурсії до мене і до гідів нашої компанії, ми чуємо слова подяки за те, що ми відкрили їм наш регіон. Також дуже показово, що після екскурсій людина сюди повертається два-три рази на рік з друзями та сім'єю, хоча у нього є вибір поїхати до Львова, Івано-Франківська та Чернівців.
Максим Дербеньов, гід "Білі рукавички", Київ
Тим, хто любить досліджувати Київ, хоче дізнатися все про ВДНГ або про те, чи були в Києві масони, варто вирушити на екскурсію до гіда "Білі рукавички" Максима Дербеньова.
Після переїзду в південний район Києва я почав досліджувати нове місце проживання та територію навколо. Особливий інтерес викликав великий і дуже цікавий в архітектурному плані комплекс ВДНГ. Мене дуже заціквив об'єкт, проте інформації про нього в інтернеті в 2011 році було вкрай мало: тільки загальна площа і ім'я архітектора одного з павільйонів. Тоді я почав збирати дані про ВДНГ, їздив на книжковий ринок, скуповував старі книги про Київ, плюс на роботі (я лікар-стоматолог) розпитував своїх пацієнтів старшого віку про цю виставку. Так, за два роки у мене накопичилося інформації на маленьку книжку. До того ж мені було цікаво відвідувати екскурсії в інших районах Києва, за два роки я відвідав їх, напевно, близько 20. І тоді мені здавалося, що в Києві немає жодної екскурсії на ВДНГ. Оскільки у мене було багато інформації я запропонував свою екскурсію екскурсійному бюро. Вони мене протестували (допоміг досвід гри в КВК в студентські роки) і тоді я почав проводити екскурсії. Потім додалися екскурсії іншими цікавими і не широко відомими об'єктами. До речі, нік гід "Білі рукавички" з'явився теж завдяки КВК, де нас вчили придумати образ, що запам'ятовується. Я довго його шукав і несподівано знайшов. Оскільки в клініці я працюю в медичних синіх рукавичках, то для роботи гідом я вирішив використовувати цікавий чоловічий аксесуар — білі рукавички.
Що для мене зараз робота гідом? Це кайф, велике хобі, друге життя, спосіб знайти щось нове і поділитися цим з людьми. Особливе задоволення я отримую, коли відкриваю щось раніше невідоме жителям Києва.
До речі, Куди можна без проблем виїхати — читай в нашому матеріалі.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
- Де відпочити під Києвом на природі: 5 локацій для релаксу та спілкування з тваринами
- Екологічно чиста краса: навіщо шукати косметику природного походження
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі