Параті: містечко поза часом

Мегаполіси Бразилії відомі всім, але справжнє життя тече в крихітних приморських містечках, розкиданих по південному узбережжю країни. Один з них і став першою точкою в нашій подорожі - Параті.

Крихітка Параті знаходиться посередині атлантичного узбережжя Бразилії, на півдорозі між Ріо-де-Жанейро та Сан Паулу. Високі зелені гори навколо міста дали назву всій прибережній зоні - Costa Verde - зелене узбережжя. Подейкують, Параті - найменше колоніальне містечко, і вже точно - найкрасивіше. Засноване в 1667 році, воно досі застигло в своєму первозданному вигляді: бруковані вулиці, маленькі білі будиночки з яскравими дверима й віконцями - мені часом здається, що часу тут не існує. Це підтверджують історики - більшість будинків в історичному центрі не перебудовувалася останні 250 років.

Саме через Параті проходив Золотий Шлях (Caminho do Ouro) - в 1696 в горах штату знайшли золото, і місто стало одним з основних пунктів його експорту до Європи. Місцеві кажуть, що золото знаходять і досі, хоча за офіційними даними воно закінчилося ще в кінці 18 століття. Вимощена кам'яними валунами Золота стежка, по якій століття тому возили жовтий метал, включена в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Квитки: улетіти далеко й комфортно

Старе місто наповнене секретами й таємницями, воно неначе запрошує слідувати по вузьких вуличках, які ведуть до океану. Якщо ви любителька одиноких прогулянок - вибирайте ранній ранок. Рано вранці тут вважається будь-який час раніше ланчу, а значить до 11-12 годин всі заклади закриті, а туристи ще відсипаються після бурхливих нічних вечірок. Можна гуляти по березі океану, або, взявши велосипед на прокат, відправитися на водоспади. Організовані тури їздять туди з 11 ранку, і кількість туристів на одиницю площі стає схожим на метро в годину пік.

У спеку можна відправитися покататися на кораблику, один тільки вибір якого може перетворитися на багатогодинну екскурсію. Кожен господар намагається виділитися - такої строкатості форм і забарвлень ви ще не бачили.

Вечір - найкращий час, щоб блукати вулицями міста, розглядаючи сувенірні магазинчики, маленькі творчі майстерні та ресторани під відкритим небом. І звичайно, ласувати місцевої їжею, про яку розповім вам в наступній статті.

Заблукати тут складно - у кожної вулиці є своя назва, яка добре описує сферу діяльності її жителів, а будинки прикрашають яскраві таблички з номерами та іменами самих будівель або їх відомих господарів.

Для мене найцікавіше в цьому місті - це вікна та двері.

Хочеться дізнатися більше про ці маленькі паралельні світи, де ховаються від цікавих туристів місцеві жителі: відкривати двері, заглядати у вікна старовинних будинків, і посміхатися, посміхатися. Місцеві жителі весь час посміхаються - це їх головна відмінність від приїжджих.