Укрзалізниця: веселі історії пасажирів і провідників

У подорожах прекрасно не тільки знайомство з новими місцями і традиціями, але також і дорога, яку доводиться подолати, щоб дістатися в бажаний пункт призначення. Часом саме поїздка виявляється найяскравішим моментом у подорожы (багато що залежить від попутників). Всі ми хоч раз подорожували поїздами, і у багатьох відбувалися забавні і курйозні ситуації під час поїздки. Ми зібрали самі забавні історії, які відбувалися з пасажирами і провідниками під час поїздок.

• Укрзалізниця: пригоди пасажирів

Ми поспілкувалися з різними людьми, які розповіли про кумедні моменти, які траплялися з ними в поїздах.

Одного разу провідниця у поїзді Київ-Дніпропетровськ дозволила курити моєму знайомому з Латвії. Не тому, що він був іноземець, а тому, що він прочитав їй напам'ять Маяковського та Блока. Як бонус жінка принесла каву, адже "Як же курити зранку без кави?!"

історія Соні.

Коли я вчилася в школі, в п'ятницю 13-го ми їхали на екскурсію. Вже на пероні дізналися, що група скоротилася до 13 осіб, і вагон у нас був 13-й! І так сталося, що ми загубили наших хлопців на одній із зупинок! Вони вийшли купити води і не встигли на поїзд. Потім їх підсадили в перший наступний поїзд (їхали ми до Севастополя). Все закінчилося добре, згадувати весело!

історія Дар'ї.

Мені завжди щастить познайомитися з провідником і добряче випити з ним. Одного разу я так напоїв провідника дядю Вітю, що він заснув близько 2 ночі. Я уявив себе рятівником "Укрзалізниці" і зрозумів, що моє покликання в цю хвилину - опалювати поїзд. Із риторичним питанням в голові: "Хто ж це робитиме?", я пішов у сусідній вагон на майстер-клас. Там працювала жінка років 50. Вона одразу ж показала, як кидати вугілля в піч, а потім запросила до себе "на чай". Жінка проявляла до мене надмірну симпатію, тож я ледве втік із її купе, щоб рятувати свій вагон і продовжувати кидати в піч вугілля. Уранці дядя Вітя мені подякував і намалював на папірці грамоту "Почесному опалювачу вагона".

історія Дані.

Одного разу я їхала провідати батьків у Чернігівську область. Купила квиток на наступний день на електричку підвищеного комфорту, що виявилося дивом, оскільки в цей день було свято. Але на Укрзалізниці не буває чудес. Прийшла на вокзал заздалегідь, йду вздовж поїзда і розумію, що якийсь він надто короткий. Приходжу до останнього вагону, він виявився восьмим, але квиток у мене був у дев'ятий! У мене шок, питаю провідника: "А де 9 вагон?", А він сміється з мене і каже: "Загубили". Але йому було вже не смішно, коли після мене прийшли люди ще й із 10 вагону! Нас ледве впустили в поїзд, розподілили кого-куди. У купе мені трапилося 6 товстих жінок, які їли котлетки та пили горілку, пропонували і мені разом із ними. Але, втиснута у вікно, я хотіла тільки кінця цієї "комфортної" подорожі

історія Каті.

Узяв квиток, наприклад, на завтра - а мені продали на місяць вперед. Це було влітку. Заходжу в поїзд - а на моєму місці сидить жінка, дивиться на мене очима величезними. Почали перевіряти - однакові квитки, не могли зрозуміти, у чому підступ Укрзалізниці, тільки через хвилин 15 помітили, що різні місяці. Пощастило, що з жінкою мав їхати ще хтось, але він запізнювався з Борисполя - ось вона і продала мені його квиток. До Львова, щоправда, а їхати треба було до Тернополя. Але там я заснув, так і доїхав

історія Олександра.

• Укрзалізниця: пригоди провідників

Бути провідником на Укрзалізниці не так вже й просто. Уяви, як воно - день у день жити в дорозі, пити той же чорний чай, кидати вугілля в піч, роздавати і збирати постіль. Напевно, саме тому багато з провідників стають злими та грубими. Але ми у своєму житті бачили і дуже веселих і комунікабельних провідників, які з радістю ділилися своїми веселими історіями.

Одного разу мені трапились якісь божевільні студенти. Посеред ночі вони роздяглися, загорнулись у свої простирадла і з криком бігали по вагону. Заспокоїти їх було неможливо. Вони буквально заполонили весь вагон! Усі мої старання були марні, вони були в явному неадекваті. Тому я теж роздягнувся, одяг простирадло на себе і розмалював обличчя червоною помадою моєї напарниці - вона вирішила не травмувати себе і пустити все на самоплин. Вийшов до хлопців і почав із ними "бешкетувати", коли вони мене розпізнали, сказали: "Уважуха, братан", у відповідь я попросив їх заспокоїтися і вони погодилися

провідник Костянтин.

У мене в вагоні їхала жінка з двома таксами. Документи на тварин були в порядку, але дама прив'язала собак до столика і заснула. Собаки гавкали, не могли вгамуватися. Пасажири не знали, як їх заспокоїти. Я намагалася розбудити жінку, але вона спала мертвецьким сном. Коли собаки сходили в туалет на доріжку, я відв'язала такс від повідця і замкнула у себе в купе. Там собачки раптово заспокоїлися, а жінка, прокинувшись, навіть не відразу помітила, що їх немає

провідниця Любов.

Раніше ми розповідали, в яких країнах святкують 1 квітня.

ЧИТАЙ ТАКОЖ:

• Небанальні книжки для мандрівників: ТОП-10 для читання на карантині
• Найщасливіші міста світу: ТОП-10

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!